Аліса в Задзеркаллі

Пiзнiше Алiса казала, що за все свое життя не бачила такоi гримаси, яку скорчив Король, коли зрозумiв, що його тримае в повiтрi невидима рука та ще й обтрушуе. Вiн був надто вражений, щоб закричати, але його очi й рот розчахувалися дедалi ширше, ставали все круглiшими та круглiшими, поки Алiсина рука не затрусилася вiд смiху так сильно, що дiвчинка трохи не випустила Короля на пiдлогу.

– О! Будь ласочка, не робiть таких мiн, дорогенький мiй! – вигукнула вона, цiлковито забувши, що Король не може ii чути.

 – Ви так мене смiшите, що я вас ледве тримаю! І не розкривайте так широко рота! Туди весь попiл залетить… ось тепер, я думаю, ви досить чистий! – додала вона, пригладжуючи Королю волосся та ставлячи на стiл поруч iз Королевою.

Король миттю повалився на спину i лежав зовсiм нерухомо. Алiса трохи занепокоiлася тим, що вона наробила, i пiшла по кiмнатi, шукаючи, чи немае десь води, якою вона могла б його побризкати.

Проте iй не трапилося нiчого, окрiм каламарика з чорнилами, а коли повернулася з ним до столу, то побачила, що Король уже опритомнiв i тепер розмовляе з Королевою переляканим шепотом – таким тихим, що Алiса заледве розбирала, про що мова.

Король казав:

– Запевняю тебе, моя люба, я похолов до самих кiнчикiв моiх вусiв!

На що Королева вiдповiла:

– Нема в тебе нiяких вусiв.

– Жах цiеi митi, – продовжував Король, – його я нiколи, НІКОЛИ не забуду!

– Чого ж, забудеш, – сказала Королева, – якщо не зробиш собi нотатку на пам’ять.

Алiса з чималою цiкавiстю дивилася, як Король дiстав iз кишенi велетенського записника i почав у ньому базграти. Несподiвана витiвка спала iй на думку, й вона затисла кiнець олiвця, що трохи стирчав у Короля поза плечем, i стала писати замiсть нього.

Бiдний Король виглядав геть спантеличеним i нещасним та якийсь час мовчки борюкався з олiвцем. Проте Алiса була для нього засильною, i врештi бiдолаха натужно видихнув:

– Люба! Я справдi МАЮ обзавестися тоншим олiвцем.

З цим я зовсiм неладен упоратися, вiн пише всiлякi речi, яких я не мав на увазi…

– Якi такi речi? – спитала Королева, зазираючи до записника (Алiса написала там: «БІЛИЙ ЛИЦАР[1 - В Англii шахова фiгура, яку ми звемо конем, називаеться лицарем. – Тут i далi – прим. перекладача.] СПОВЗАЄ ПО КОЦЮБІ. ВІН ПОГАНО ТРИМАЄ РІВНОВАГУ»).