Пані Боварі

На цю повiсть спирався й Анатоль Франс, який особисто знав ii автора й писав про нього: «Гюстав Флобер був дуже добрий. Вiн мав якийсь гiдний подиву запас ентузiазму й доброзичливостi. Ось чому вiн так часто шаленiв. З будь-якого приводу вiн готовий був кинутися в бiй. З ним вiдбувалося те, що й з Дон Кiхотом, якого вiн так шанував».

Повiсть «Іродiада» належить до лiнii творчостi Флобера, представленоi романом «Саламбо» й почасти «Спокусою святого Антонiя». Вона повертае до стародавнього Сходу пiзнiшоi доби (порiвняно з «Саламбо»), де ii дiя вiдбуваеться в Іудеi на початку I ст.

н. е. Сюжет повiстi взято iз Євангелiя, це розповiдь про страту Іоанна Хрестителя. Царю Іроду дуже сподобався танок, який виконала на його прохання падчерка Саломея, i вiн пообiцяв iй винагороду, яку вона тiльки забажае; та, за намовою своеi матерi Іродiади, забажала, щоб iй пiднесли вiдрубану голову Іоанна. Про все це в Євангелii говориться стисло й загадково, без пояснення причин i мотивацii дiй учасникiв кривавоi драми. Флобер у своiй повiстi дае художню iнтерпретацiю цiеi драми на «сучасний лад», розкриваючи ii причини, ii зумовленiсть полiтичними, вiросповiдальними й нацiональними конфлiктами. В результатi маемо прекрасну iсторичну фреску, написану в реалiстичному стилi, про Іудею I столiття новоi ери, про спосiб життя i звичаi, мораль i психологiю ii правлячоi верхiвки. Незмiнним творчим принципам Гюстава Флобера було: глибоко пiзнавати й досконало виражати. Своiми творами вiн прагнув говорити правду про життя, якоi люди не знають або вдають, що не знають, вiдмовившись при цьому вiд будь-яких втiшаючих iлюзiй. Але ж, як доводили ще Байрон та iншi романтики, пiзнання не е шляхом до щастя, воно е скорiше гiркотою i скорботою. І потрiбнi були письменниковi постiйнi надзусилля, щоб цю правду життя перетворити у справжне мистецтво. Так народжувалася чудова й гiрка проза Гюстава Флобера, реалiста й водночас романтика, одного з найкращих майстрiв художнього слова у французькiй i свiтовiй лiтературi. Вiн мав на неi великий i рiзнобiчний вплив, який захоплюе й XX столiття. З великим пiететом ставився до нього М. Пруст, своiм учителем називав його Д. Джойс, попередником i наставником вважали його Н. Саррот та iншi «новi романiсти».

    Д. НАЛИВАЙКО

Панi Боварi

МАРІ-АНТУАНУ-ЖЮЛЮ СЕНАРУ[1 - Марi-Антуан-Жюль Сенар (1800–1885) – французький адвокат i полiтичний дiяч, захисник Флобера на судовому процесi у справi «Панi Боварi».