Пані Боварі

Пiднявши вiяло, пан пiднiс його дамi з гречним уклоном. Вона подякувала, злегка кивнувши головою, i уткнулась носом у свiй букет.

Пiсля вечерi, на яку подавали багато iспанських i рейнських вин, суп iз раками та мигдалевим молоком, пудинги «Трафальгар» та рiзнi м’яснi захолоди з драглями, карети почали одна за одною вiд’iжджати вiд замка. Вiдслонивши краечок муслiновоi фiранки, можна було бачити, як у пiтьмi блимали вогнi iхнiх лiхтарiв. Банкетки, що стояли попiд стiнами зали, спустiли, тiльки за столами лишилось кiлька картярiв.

Оркестранти вiдсвiжали язиком натрудженi кiнчики пальцiв. Шарль куняв, прихилившись спиною до дверей.

О третiй годинi ранку почався котильйон. Емма не вмiла танцювати вальса. Але всi вальсували, навiть мадемуазель д’Андервiлье i сама маркiза. Залишились тiльки гостi, що ночували в замку, iх було не бiльше дванадцяти душ.

Тим часом один iз вальсуючих, якого називали просто вiконт, у низько вiдкритому жилетi, що щiльно облягав йому торс, уже вдруге пiдiйшов ангажувати панi Боварi, запевняючи, що буде ii вести i в неi вийде все прекрасно.

Вони почали повагом, потiм завальсували швидше. Вони крутились – i все крутилось довкола них, мов диск на осi: лампи, меблi, панелi, паркет… Коли вони завертали бiля дверей, край Емминоi сукнi обвивав колiно партнера i iхнi ноги майже торкались. Вiн нахилявся, щоб заглянути iй у вiчi, а вона закидала голову, щоб поглянути на нього; ii огорнула якась нестяма, i вона як стiй спинилась.

Потiм вони закружляли знову, i вiконт, усе прискорюючи рухи, повiв Емму до самого кiнця зали, де вона, задихана i мало не зомлiла, на якусь мить припала йому головою до грудей. А потiм, так само вальсуючи, але вже повiльнiше, вiконт одвiв ii на мiсце; вона вiдкинулась назад, прихилилась до стiни й затулила очi рукою.

Коли вона вiдкрила очi, перед дамою, що сидiла на дзиглику посеред салону, стояло навколiшки трое кавалерiв. Дама обрала вiконта, i скрипка знову заграла.

На них усi дивились.

Вони проносилися взад i вперед; вона тримала корпус нерухомо, ледь нахиливши голову, а вiн зберiгав весь час свою позу: стан вигнутий, лiкоть округлений, шия випнута вперед. О, ця вмiла вальсувати! Вони танцювали довго i втомили всiх iнших.

Потiм гостi поговорили ще якусь часинку i, побажавши одне одному доброi ночi або, радше, доброго ранку, порозходилися спати.

Шарль ледве плентався, тримаючись за поручнi. Вiн не чув пiд собою нiг.