Історія Флоренції. Державець

З’явилась у них думка напасти на нього пiд час прогулянки його мiстом, але це було дуже важко, бо герцог виiжджав завжди добре озброений i супроводжуваний сильним конвоем та до того ж завжди вирушав у рiзнi мiсця, тож невiдомо було, де його пiдстерiгати. Обговорювали i питання про вбивство герцога в Радi, але там навiть пiсля його загибелi вони опинилися б у руках його охорони. Поки змовники виробляли всi цi плани, Антонiо Адiмарi вiдкрив iхнi задуми декому зi своiх друзiв у Сiенi, щоб дiстати вiд них допомогу, назвавши iм деяких змовникiв i переконуючи, що все мiсто готове до боротьби за свободу.

Один iз сiенцiв, своею чергою, повiдомив про це месеру Франческо Брунеллескi, не для того щоб донести, а тому, що вiн вважав його учасником змови. Натомiсть месер Франческо, чи то боячись за себе, чи то з ненавистi до деяких змовникiв, вiдкрив усе герцогу, який звелiв схопити Паголо дель Мадзека i Сiмоне да Монтерапполi. Тi розповiли йому, хто змовники i скiльки iх, герцог вжахнувся, i йому порадили не заарештовувати iх, а тiльки викликати на допит, бо, якщо вони сховаються, вигнання позбавить його вiд них без зайвого шуму. Герцог тодi викликав Антонiо Адiмарi, який, покладаючись на спiльникiв, прибув до герцога, i його було заарештовано. Месер Франческо Брунеллескi та месер Угуччоне Буондельмонтi порадили герцогу прочесати збройними загонами всю краiну i всiх захоплених убивати, але цю пораду вiн вiдхилив, вважаючи, що проти такоi кiлькостi ворогiв вiйська у нього недостатньо, й ухвалив iнше рiшення, котре, якби його вдалося здiйснити, врятувало б його вiд ворогiв i змiцнило його владу. Герцог мав звичай викликати до себе громадян за своiм вибором, щоб радитися з ними у справах мiста, тож вiн склав список iз трьохсот громадян i послав до них посильних з викликом нiбито на раду: намiр його полягав у тому, щоб, зiбравши iх у себе, вбити або кинути до в’язницi й таким робом позбутись iх. Але арешт Антонiо Адiмарi i наказ про збiр вiйськ, що неможливо було зберегти в таемницi, насторожили громадян, особливо ж змовникiв, i найсмiливiшi вiдмовились коритися виклику. А оскiльки всi вони ознайомилися зi списком, то й дiзналися про своiх однодумцiв i пiдтримали одне в одному мужню рiшучiсть краще померти зi зброею в руках, нiж дозволити, щоб iх погнали на бойню, нiби худобу.