Історія Флоренції. Державець

Пiсля цiеi перемоги в Італii вже не чули про готiв, якi панували тут сiмдесят рокiв, вiд Теодорiха до Теi.

VII

Та не встигла Італiя позбутися влади готiв, як Юстинiан помер, а його син i спадкоемець Юстин, намовлений дружиною своею Софiею, вiдкликав Нарсеса i замiсть нього послав до Італii Лонгина. Той за прикладом своiх попередникiв мiсцем свого перебування обрав Равенну, а крiм того, встановив в Італii новий лад: не призначаючи, як це робили готи, провiнцiйних правителiв, вiн кожному мiсту, кожнiй бiльш-менш значущiй мiсцевостi дав окремих начальникiв, названих герцогами.

За такого устрою Рим не мав нiяких привiлеiв. Досi лишалися хоча б назви консулiв i сенату, тепер iх було скасовано, i Римом правив герцог, якого щороку призначали з Равенни, тож Рим став просто Римським герцогством. Равеннський намiсник iмператора, що правив усiею Італiею, дiстав назву екзарха. Такий подiл прискорив i остаточну загибель Італii, i ii захоплення лангобардами.

VIІІ

Нарсес був надзвичайно обурений тим, що iмператор позбавив його влади над провiнцiею, здобутою його звитягою i кров’ю.

До того ж i Софiя не вдовольнилася самим тiльки приниженням – позбавленням влади, – а додала до цього глузливi слова: вона, мовляв, змусить його прясти, як iнших евнухiв. І от розлютований Нарсес пiдмовив Альбоiна, короля лангобардiв, що правив тодi в Паннонii, захопити Італiю. Як було вже сказано, лангобарди захопили землi вздовж Дунаю, залишенi герулами й турингами, коли iх повiв на Італiю iхнiй король Одоакр. Там вони i перебували, поки королем у них не став Альбоiн, чоловiк лютий i надзвичайно смiливий. Пiд його проводом вони перейшли Дунай, напали на Гунимунда, короля гепiдiв, що володiв Паннонiею, i розгромили його. Серед захоплених ними полонених була дочка короля Розамунда. Альбоiн узяв ii за дружину i став володарем Паннонii. І такий вiн був лютий, що звелiв зробити з Гунимундового черепа чашу, i пив iз неi на знак пам’ятi про свою перемогу. Покликаний до Італii Нарсесом, iз яким його пов’язувала дружба вiд часiв готськоi вiйни, вiн вiддав Паннонiю гунам, що повернулись, як ми вже казали, пiсля смертi Аттiли до себе на батькiвщину. Потiм вiн прибув до Італii, переконався, що вона роздроблена, й одним ударом заволодiв Павiею, Мiланом, Вероною, усiею Тосканою, а також бiльшою частиною Фламiнii, що зветься нинi Романьею. Такi численнi й швидкi успiхи, здавалося, передують захопленню всiеi Італii.