Історія Флоренції. Державець

Таке рiшення стало причиною того, що лангобарди так нiколи й не захопили всiеi Італii: iхня влада сягала не далi Беневента, а Рим, Равенна, Кремона, Мантуя, Падуя, Монселiче, Парма, Болонья, Фаенца, Форлi, Чезена почасти змогли тривалий час оборонятися вiд них, почасти так нiколи i не були ними захопленi. Вiдсутнiсть королiвськоi влади послабила готовнiсть лангобардiв до вiйни, коли ж вони знову почали обирати королiв, то, раз скуштувавши волi, були вже не такi слухнянi й бiльш схильнi до внутрiшнього розбрату.

Через це спершу зменшились iхнi успiхи, а потiм вони взагалi втратили Італiю. Завдяки тому, що лангобарди опинилися в такому становищi, римляни й Лонгин змогли укласти з ними угоду, згiдно з якою военнi дii припинялись i за кожною зi сторiн зберiгалося те, що вона мала. На той час полiтична влада римських пап значно посилилася. Перших спадкоемцiв святого Петра за святiсть життя i чудеса так шанували люди i так поширилося християнство завдяки iхньому прикладу, що й правителi змушенi були приймати його, щоб припинити смуту, яка панувала в свiтi. Через те, що iмператор, прийнявши християнську вiру, перенiс престол свiй до Константинополя, iмперiя римська ще дужче занепала, але зате римська церква значно посилилася. Проте до вторгнення лангобардiв уся Італiя пiдкорялася iмператорам або королям, i папи не мали тодi iншоi влади, нiж та, яку давала iм загальна пошана до iхнього життя та вчення. В усьому iншому вони пiдкорялись iмператорам i королям, якi часом страчували iх, а часом доручали управлiння державою. Та найбiльше сприяв посиленню iхнього впливу на iталiйськi справи король готiв Теодорiх, коли перенiс свою столицю до Равенни. Рим залишився без короля, а римляни заради безпеки своеi змушенi були дедалi частiше шукати захисту в папи. Все ж таки влада ця тодi ще не надто посилилася: Римська церква домоглася тiльки одного – за нею, а не за равеннською залишилася перша роль. Але прихiд лангобардiв i роздроблення Італii зробили папу смiливiшим: вiн опинився нiби главою Рима, константинопольський iмператор i лангобарди виявляли до нього повагу, отже, за його посередництва римляни могли вести перемовини i з лангобардами, i з Лонгином не як пiдданi, а як рiвнi. Так папи лишалися друзями то вiзантiйцiв, то лангобардiв, i iхне значення вiд цього лише зростало. Саме в цей час, за правлiння iмператора Іраклiя, почався занепад схiдноi iмперii.