Історія Флоренції. Державець

Тим часом помер папа, i месер Корсо разом iз iншими громадянами повернувся до Рима, але життя було б i далi мирним, якби невгамовний дух месера Корсо не спричинив у мiстi новi чвари. Прагнучи популярностi, вiн завжди висловлював думки, протилежнi тим, яких дотримувалися правителi, i, щоб мати дедалi бiльшу довiру народу, завжди був на тому боцi, куди тягнуло народ. Тому вiн виявлявся головним, коли виникали розбiжностi або починались якi-небудь виступи, i до нього звертались усi, хто хотiв добитися чогось незвичайного.

Через це його ненавидiли багато найшанованiших громадян, i ненависть ця посилилась до того, що в партii чорних почався розкол, бо месера Корсо пiдтримували сила i вплив приватних осiб, а супротивники його спиралися на державу. Та власне особистiсть його була оточена таким ореолом могутностi, що всi його боялись. І от, щоб позбавити його симпатiй народу, було застосовано найбiльш вiдповiдний для цього засiб: поширили чутки, що вiн замислив установити тиранiю, а переконати в цьому кого завгодно було нескладно, настiльки його спосiб життя вiдрiзнявся вiд притаманного приватнiй особi. Думка ця ще змiцнилася, коли вiн узяв за дружину одну з дочок Угуччоне делла Фаджола, ватажка гiбелiнiв i бiлих, людини вельми впливовоi в Тосканi.

XXIII

Цей шлюб, тiльки-но про нього стало вiдомо, додав мужностi супротивникам месера Корсо, якi й пiдняли проти нього зброю. З тiеi самоi причини народ не тiльки не захотiв захищати його, а й переважно приеднався до його ворогiв.

Супротивникiв його очолювали месер Россо делла Тоза, месер Паццiно деi Паццi, месер Джерi Спiнi та месер Берто Брунеллескi. Вони зi своiми прибiчниками та бiльшiстю народу зiбрались, озброенi, бiля Палацу синьйорii, з постановою якоi месеру П’еро Бранка, капiтану народу, було надано документ, який звинувачував месера Корсо в тому, що вiн за допомогою Угуччоне збираеться встановити тиранiю. Потiм його закликали постати перед судом i заочно засудили як заколотника. Мiж обвинуваченням i вироком минуло не бiльше нiж двi години. Пiсля того як вирок було винесено, члени Синьйорii в супроводi народних загонiв, якi йшли пiд своiми прапорами, вирушили заарештовувати месера Корсо. Той зовсiм не злякався нi того, що друзi покинули його напризволяще, нi вироку, нi влади синьйорiв, нi численностi ворогiв, укрiпив свою оселю, сподiваючись протриматись у нiй, доки на допомогу йому прийде Угуччоне, за яким вiн послав.