Історія Флоренції. Державець

Пiд час встановлення нового правлiння Синьйорiя ще на три роки подовжила верховнi повноваження короля, а оскiльки в ii складi було вже семеро прибiчникiв Ландо, його поповнили шiстьма новими членами з друзiв короля. Так протягом певного часу Синьйорiя складалась iз тринадцяти членiв, але згодом кiлькiсть синьйорiв було знову зведено до сiмох, як у давнину.

XXVI

У той самий час Угуччоне втратив владу над Луккою та Пiзою, i Каструччо Кастраканi, який був до того звичайним громадянином Лукки, став ii синьйором.

Цей молодик, сповнений нестримноi енергii та смiливостi, у найкоротший термiн став главою всiх тосканських гiбелiнiв. З цiеi причини флорентiйцi, припинивши на кiлька рокiв своi громадянськi чвари, почали мiркувати спершу про те, як перешкодити посиленню Каструччо, а коли всупереч iхньому бажанню сили Каструччо все ж зросли, – як iм вiд нього захиститися. Для того щоб Синьйорiя могла ухвалювати мудрiшi рiшення й дiяти бiльш авторитетно, обрано дванадцять громадян, яких назвали Добрими мужами та без поради i згоди яких синьйори не могли ухвалити жодноi важливоi постанови. За цей час збiг термiн Синьйорii короля Роберта, i мiсто, яке стало саме собi правителем, повернулося до звичного свого ладу зi звичними керiвниками та магiстратами, а внутрiшнiй його згодi сприяв великий страх перед Каструччо. Останнiй, натомiсть, пiсля численних военних дiй проти володарiв Лунiджани взяв у облогу Прато. Флорентiйцi вирiшили стати на захист цього мiста, замкнули своi крамницi й рушили до нього всенародним ополченням – двадцять чотири тисячi пiхотинцiв i тисяча п’ятсот вершникiв. Аби послабити Каструччо та посилити свое вiйсько, синьйори вирiшили, що кожен гвельф-бунтiвник, який захищатиме Прато, дiстане пiсля закiнчення военних дiй право повернутися на батькiвщину. На заклик цей вiдгукнулися чотири тисячi бунтiвникiв. Численнiсть цього вiйська i швидкiсть, iз якою воно взялося до справи, так здивували Каструччо, що, не бажаючи спокушати долю, вiн вiдступив до Лукки. І тут, у флорентiйському таборi, мiж нобiлями i пополанами знову виникли суперечностi. Пополани хотiли переслiдувати Каструччо i, продовжуючи вiйну, покiнчити з ним. Нобiлi ж вважали, що слiд повертатися, бо досить уже того, що Флоренцiя в небезпецi через захист Прато. Звiсно, казали вони, зробити це було необхiдно, але тепер, коли досягли цiлi, не треба спокушати долю i ризикувати багато чим заради не такого вже великого виграшу.