Аліса в Задзеркаллі

Алiса з чималою цiкавiстю дивилася, як Король дiстав iз кишенi велетенського записника i почав у ньому базграти. Несподiвана витiвка спала iй на думку, й вона затисла кiнець олiвця, що трохи стирчав у Короля поза плечем, i стала писати замiсть нього.

Бiдний Король виглядав геть спантеличеним i нещасним та якийсь час мовчки борюкався з олiвцем. Проте Алiса була для нього засильною, i врештi бiдолаха натужно видихнув:

– Люба! Я справдi МАЮ обзавестися тоншим олiвцем. З цим я зовсiм неладен упоратися, вiн пише всiлякi речi, яких я не мав на увазi…

– Якi такi речi? – спитала Королева, зазираючи до записника (Алiса написала там: «БІЛИЙ ЛИЦАР[2 - В Англii шахова фiгура, яку ми звемо конем, називаеться лицарем.

Бiля Алiси на столi лежала книжка, i поки вона сидiла, поглядаючи на Бiлого Короля (адже вона все ще трохи хвилювалася за нього й тримала чорнило напоготовi, щоб покропити бiдаку, якщо той знов надумае зомлiти), то перегортала сторiнки, шукаючи мiсце, яке вона могла б прочитати: «Але тут усе якоюсь незнайомою мовою», – сказала дiвчинка сама до себе.

Це було щось на такий зразок:

НУТХАНЗАК

икрущоБ. корiчепдан вуБ

,iдгосоп в илирзирГ

,икрiвш ясилагицруб І

.iдов у икьлург воМ

Якийсь час вона ламала над цим голову, та зрештою в неi зародилася блискуча iдея:

– О, та це ж Задзеркальна Книжка, ну звiсно! Якщо я пiднесу ii до Дзеркала, слова стануть правильними.

І Алiса змогла прочитати ось такий вiрш:

КАЗНАХТУН

Був надпечiрок. Бощурки

Гризрили в посогдi,

І бурцигалися швiрки,

Мов грульки у водi.

«Мiй сину, бiйсь Казнахтуна,

В хрумло йому не лiзь!

Обходь гнiздище Бубуна

Та Бузузвiра лiс!»

Вiн взяв штрикучий меч до рук,

Щоб дати чухрий бiй,

І сiв пiд деревом Бумбук

В роздумi хлюпоткiй.

І лиш хоробрий наш ратун

Розхряпився на мить,

Вилазить з лiсу Казнахтун,

Бурмошить i кипчить!

Раз-два, раз-два! Меткучий штрич!

Казнахтуновi смерть!

Довбешку жабну стявши з плiч,

Герой приндичить геть.

«Невже ти вбив Казнахтуна?

Ти, синку, козардець!

Яка славуча щастина!» —

Крегоче панотець.

Був надпечiрок. Бощурки

Гризрили в посогдi,

І бурцигалися швiрки,

Мов грульки у водi.