Романи

– Заходьте!

У дверях з’явилось довгасте обличчя iз сiрими очима i компанiйською посмiшкою.

– Молоток е?

– Нi, вибач. Може, у господинi щось таке е?

Незнайомець зайшов до кiмнати.

– То ти – мешканець цього притулку?

Еморi ствердно кивнув.

– Це страхiтливий хлiв та ще й за такi грошi!

Еморi не мiг не погодитись.

– Я оце думав переiхати до кампусу, – сказав вiн, – але, кажуть, там мало першокурсникiв, i вони якiсь лякливi. Та й що там робити? Хiба що вчитись.

Сiроокий вирiшив зазнайомитись.

– Мене звати Голiдей.

– Блейн.

Вони потисли один одному руки. Еморi посмiхнувся:

– Де ти готувався?

– В Андоверi, а ти?

– У Сент-Реджисi.

– Справдi? В мене там кузен вчився.

Вони трохи поговорили про кузена, а потiм Голiдей сказав, що зустрiчаеться з братом о шостiй, щоб повечеряти.

– Приеднуйся, перекусимо разом.

– Гаразд.

Отак Еморi й познайомився iз Берном Голiдеем (сiроокого звали Керрi) протягом скромного обiду, що складався iз рiдкоi зупи i блiдих овочiв.

Вони почали розглядати iнших першокурсникiв (тi сидiли або невеликими групками i виглядали доволi скуто, або бiльшими компанiями i почувались, нiби у себе вдома).

– Кажуть, унiверситетська iдальня препогана, – сказав Еморi.

– Є такi чутки. У всякому разi, однаково треба платити, з’iси ти там щось чи нi.

– Це ж – паскудство!

– Ошуканство!

– У Принстонi доведеться все ковтати на першому курсi. Майже як у школi.

Еморi погодився.

– Але справжне життя таки тут, – наполягав вiн. – Я б не вступив у Єль навiть за мiльйон.

– І я теж.

– Ти вже знаеш, чим будеш займатись? – запитав Еморi в Керрi.

– Я – ще нi. Берн хоче працювати у «Принцi». Знаеш, е така щоденна унiверситетська газета?

– Так, знаю.

– А ти щось для себе обрав?

– Загалом, так. Хочу спробувати грати за команду першого курсу.

– А ти грав у Сент-Реджисi?

– Трохи, – додав Еморi з удаваною скромнiстю, – але я так жахливо схуд, ганяв до знемоги.

– Ти зовсiм не худий.

– Я був доволi моцний минулоi осенi.

– Он як!

Пiсля вечерi вони пiшли в кiно, Еморi iз захопленням прислухався до дотепних коментарiв хлопця, який сидiв попереду, а також до диких вигукiв, що лунали в залi.

– Йуху!

– «Мiй любий – ти такий мiцний i сильний, – але такий нiжний…»

– У клiнч[4 - Клiнч – розповсюджена технiка утримання супротивника в спортивних единоборствах.