Романи

– Та засмiйся вже чи вилайся!

Настала пауза… маленький рiй секунд пронiсся вмить… Вiн глянув знову, i ще один рiй секунд зринув у небуття…

– Блакитний, як небо, панове…

ПОСТФАКТУМ

Все, що Еморi робив того року – вiд раннього вересня i до пiзньоi весни, – було таким недоцiльним i неконструктивним, що не варто навiть про це писати.

Звичайно, вiн одразу пошкодував за тим, що втратив. Його фiлософiя успiху завалилась, i вiн не мiг зрозумiти причини.

– То твоi власнi лiнощi, – сказав якось пiзнiше Алек.

– Нi, то щось глибше. У мене з’явилось таке вiдчуття, що така була моя доля – втратити цей шанс.

– Вони би з радiстю викинули тебе з клубу; кожен, хто завалюе екзамен, робить нашу команду слабшою, розумiеш?

– Ненавиджу цю точку зору.

– Звичайно, якби ж ти доклав хоч маленьке зусилля, то змiг би все повернути, лиш би захотiв.

– Нi, з мене досить. Не хочу бiльше нiчого, що стосуеться впливу в коледжi.

– Але, Еморi, чесно: мене навiть не так засмучуе те, що ти не будеш головним редактором, чи те, що ти не потрапиш у Раду, як те, що ти завалив цей екзамен.

– А мене – нi, – повiльно вимовив Еморi. – Я злий на конкретну рiч. Мое неробство абсолютно вiдповiдало моiй системi, просто удача пiдвела.

– Твоя система пiдвела, ти хотiв сказати?

– Можливо.

– І що ж ти будеш робити? Швидко вигадаеш нову, кращу, чи залишишся нiкчемою на наступнi два роки – ти, хто подавав надii?

– Ще не знаю…

– Ну, Еморi, хвiст трубою!

– Подумаю.

Точка зору Еморi хоча й була ризикованою, але не такою вже й далекою вiд iстини.

Якби його реакцiю на оточення можна було б зобразити у таблицi, то вона виглядала б приблизно так (починаючи iз його дитячих рокiв):

1. Раннiй Еморi.

2. Еморi плюс Беатрiс.

3. Еморi плюс Беатрiс, плюс Мiннеаполiс.

Потiм Сент-Реджис, який розбив його на друзки i зiбрав заново.

4. Еморi плюс Сент-Реджис.

5. Еморi плюс Сент-Реджис плюс Принстон.

Таким була його найефективнiша стратегiя: до успiху через конформiзм. Раннiй Еморi – ледачий мрiйливий бунтiвник – майже нiколи не виринав на поверхню. Вiн пристосовувався, вiн досягав успiху, але його уява не була анi задоволена, анi захоплена тими успiхами, вiн байдуже вiдкинув це все i став знову:

6. Початковий Еморi.

ФІНАНСОВА ЧАСТИНА

Його батько помер тихо i непомiтно на День подяки.