Державець

У ненадiйностi Орсiнi герцог переконався, коли пiсля взяття Фаенци напав на Болонью та зауважив, наскiльки неохоче вони вирушають у похiд. Що ж стосуеться короля, то його намiри з’ясувалися пiсля окупацii герцогства Урбiнського: коли Валентино вступив до Тоскани, король змусив його вiдмовитися вiд цього чину. Пiсля цього герцог забажав стати незалежним вiд чужоi волi та чужого вiйська. Передусiм вiн послабив партii Орсiнi та Колонна в Римi: всiх iхнiх прихильникiв iз шляхти вiн схилив на свiй бiк, залучивши до себе на службу та надiливши великою платнею; обсипав iх цивiльними та вiйськовими званнями згiдно iз заслугами кожного, тож за кiлька мiсяцiв вони втратили колишню прихильнiсть до своiх партiй i обернули ii на герцога.

Знесиливши дiм Колонна, герцог вирiшив звести порахунки i з Орсiнi; вiн дуже вмiло скористався отриманою нагодою, коли Орсiнi, занадто пiзно розпiзнавши загрозу для себе в змiцненнi герцога та Церкви, зiбрали свiй з’iзд у Маджонi, неподалiк вiд Перуджi. Це стало причиною повстання в Урбiно, збурень у Романьi та накликало на герцога незлiченну кiлькiсть лих, iз якими той упорався аж iз допомогою французiв. Знову набравшись сил, герцог не став чекати, поки Францiя й iншi держави зможуть реально довести йому, наскiльки iм можна довiряти, тому взявся махлювати: вiн настiльки вдало приховав своi плани, що Орсiнi примирилися з ним за посередництва синьйора Паоло, котрого герцог шанував усiма способами, обдаровуючи грошима, одежею та кiньми, щоб приспати його пильнiсть. Так через свою недалекогляднiсть вся родина Орсiнi опинилася в руках герцога в Сенiгаллii. Покiнчивши з верхiвкою цiеi партii та перетворивши ii прихильникiв у своiх друзiв, герцог заклав непоганий фундамент для своеi могутностi, володiючи всiею Романьею та герцогством Урбiно, адже вiн вважав, що пiсля того, як жителi Романьi засмакували принад щасливого iснування, вони всi стали за нього.

Позаяк цей аспект дiяльностi герцога заслуговуе на увагу та наслiдування, хочу на ньому зупинитися.

Зайнявши Романью, герцог переконався, що вона перебувала у руках недбайливих правителiв, котрi бiльше займалися грабунком, нiж урядуванням своiми пiдданими, i не стiльки об’еднували iх, скiльки сiяли насiння розбрату, тому вся провiнцiя занурилася в чвари, розбоi й iншi безчинства, вiдтак герцог, щоб вгамувати ii та посилити владу, вважав за потрiбне запровадити там надiйне правлiння.