На нашем сайте вы можете читать онлайн «Потоп. Том I». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Потоп. Том I

Автор
Дата выхода
29 сентября 2018
Краткое содержание книги Потоп. Том I, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Потоп. Том I. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Генрик Сенкевич) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
«Потоп» – історичний роман-епопея польського письменника Генрика Сенкевича (1846—1905), лауреата Нобелівської премії з літератури (1905). Це друга частина історичної трилогії, куди також входять романи «Вогнем і мечем» та «Пан Володийовський». Сюжет «Потопу», заснований на історичних подіях, пов’язаний з так званим Шведським потопом, коли до Речі Посполитої вторглися шведи (1655—1660).
Час дії роману триває з 1654 по 1657 рік. На тлі широкої панорами життя Речі Посполитої середини XVII століття автор детально описує хід війни, на першому етапі якої, в результаті численних зрад польських магнатів, шведи практично без зусиль захоплюють країну. Велику увагу в «Потопі» приділено героїчній обороні Ясногорського монастиря, де зберігається особливо шанована в Польщі Ченстоховська ікона Божої Матері, і взагалі тій ролі, яку ця оборона зіграла в підйомі національного духу. Цей опір привів, зрештою, до відродження Речі Посполитої і повного вигнання загарбників.
У цих драматичних історичних подіях бере безпосередню участь молодий полковник Анджей Кміциц, який на початку шведського «потопу» прилучився до прошведських сил, проте потім перейшов на сторону патріотів і численними військовими подвигами спокутував провину. Багато в чому цим він міг завдячити своїй нареченій Оленьці Білевич…
Потоп. Том I читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Потоп. Том I без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Санчата вже чекали бiля ганку, тому гiсть одягнувся в людськiй i став прощатися з господинею, благаючи, щоб поверталась у покоi, бо з ганку холодом тягнуло.
– На добранiч, моя королево, – сказав вiн, – солодких снiв, бо я, мабуть, навiть повiки не склеплю, згадуючи вашу вроду!
– Щоб ви, пане, там чогось забороненого не побачили. Я краще таки дам вам чоловiка з каганцем, бо у нас i вовкiв пiд Волмонтовичами не бракуе.
– А я що коза, щоб вовкiв боятися? Вовк жовнiровi приятель, бо часто з його рук iв. Та й бандолетик[9 - Бандолет – легка вогнепальна зброя, рушниця з укороченою люфою, яку використовували при iздi.
– З Богом!
Сказавши це, Олюнька вiдступила назад, а пан Кмiциц рушив до ганку. Але дорогою, в шпарину вiдчинених дверей у челядну, вiн уздрiв кiлька пар дiвочих очей, – панянки не лягали спати, щоб його знову побачити. Їм пан Анджей послав за вояцькою традицiею поцiлунок рукою вiд вуст i вийшов. Через якийсь час задзеленчав дзвiночок, спочатку голосно, а потiм усе тихiше i тихiше i, нарештi, зник.
Тихо стало у Водоктaх, аж ця тиша здивувала панну Олександру. В ii вухах все ще лунали слова пана Анджея, чувся його щирий i веселий смiх, в очах стояла кремезна постать, а вiдтак пiсля цiеi бурi слiв, смiху та веселощiв запала дивна мовчанка. Панночка нашорошила вуха, чи не почуе ще той дзвiночок вiд санчат. Але ж нi! Вже дзеленькоче десь там у лiсах, пiд Волмонтовичами. І сильна туга охопила дiвчину, нiколи вона ще не почувалася такою самотньою у свiтi.
Повiльно взяла свiчку, увiйшла в спальню i стала на колiна для молитви. Вона починала ii п’ять разiв, аж поки все належно не вiдмовила. Але тодi ii думки, немов на крилах, помчали до тих санчат i людей, котрi в них сидiли… Бiр з одного боку, бiр з iншого, посерединi широка дорога, а вiн собi iде… Пане Анджею! Тут Олюньцi здалося, що вона бачить, як наяву, розбурхану чуприну, сiрi очi та повний смiху рот, в якому бiлiли, як у молодого цуцика, зуби. Важке завдання постало перед серйозною панночкою, що iй пекельно сподобався цей галасливий парубок.











