На нашем сайте вы можете читать онлайн «Потоп. Том I». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Потоп. Том I

Автор
Дата выхода
29 сентября 2018
Краткое содержание книги Потоп. Том I, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Потоп. Том I. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Генрик Сенкевич) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
«Потоп» – історичний роман-епопея польського письменника Генрика Сенкевича (1846—1905), лауреата Нобелівської премії з літератури (1905). Це друга частина історичної трилогії, куди також входять романи «Вогнем і мечем» та «Пан Володийовський». Сюжет «Потопу», заснований на історичних подіях, пов’язаний з так званим Шведським потопом, коли до Речі Посполитої вторглися шведи (1655—1660).
Час дії роману триває з 1654 по 1657 рік. На тлі широкої панорами життя Речі Посполитої середини XVII століття автор детально описує хід війни, на першому етапі якої, в результаті численних зрад польських магнатів, шведи практично без зусиль захоплюють країну. Велику увагу в «Потопі» приділено героїчній обороні Ясногорського монастиря, де зберігається особливо шанована в Польщі Ченстоховська ікона Божої Матері, і взагалі тій ролі, яку ця оборона зіграла в підйомі національного духу. Цей опір привів, зрештою, до відродження Речі Посполитої і повного вигнання загарбників.
У цих драматичних історичних подіях бере безпосередню участь молодий полковник Анджей Кміциц, який на початку шведського «потопу» прилучився до прошведських сил, проте потім перейшов на сторону патріотів і численними військовими подвигами спокутував провину. Багато в чому цим він міг завдячити своїй нареченій Оленьці Білевич…
Потоп. Том I читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Потоп. Том I без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Слiдом за ним iшов пан Раницький, гербом котрого був Сухекомнат[10 - Сухекомнат – родовитий польський герб: на червоному тлi чорний мисливський рiг i золотий хрест, а нагорi – корона з трьома страусиними пiр’iнами.], родом iз Мстиславського воеводства, де був оголошений поза законом за вбивство двох протестантських шляхтичiв. Одного в поединку зарубав, а другого без бою з рушницi застрелив. Іменi собi не заробив, хоча величенький клапоть землi успадкував вiд своiх батькiв. Вiйна також його вiд ката захищае. Забiяка вiн був, у двобоi не знав собi рiвних.
Усi вони оточили усмiхненого пана Анджея. Пан Кокосiнський пiдняв келих i заспiвав:
Випий з нами, господарю милий!
Господарю милий!
Щоб мiг пити з нами до могили,
З нами до могили!
Іншi повторили це хором, пiсля цього пан Кокосiнський вручив пановi Кмiцицу келих, а йому самому iнший кухоль вiдразу ж подав Зенд.
Пан Анджей i собi пiдняв кухоль i вигукнув:
– За здоров’я моеi дiвчини!
– Слава! Слава! – вiдiзвалися всi голоси, аж вiкна затремтiли в свинцевих рамах.
– Слава! Мине траур, буде весiлля!
Питання посипалися, як горох:
– А яка вона iз себе? Гей, Яндрусю! Дуже гарна? Чи така, як ви собi уявляли? Знайдеться ще одна така ж в Оршi?
– В Оршi? – залементував пан Кмiциц.
– Саме такоi для вас ми й хотiли! – зауважив пан Раницький. – Ну, й коли весiлля?
– Як тiльки скiнчиться траур.
– А щоб його з тим трауром! Дiти не народжуються чорними, лише бiлими!
– Якщо буде весiлля, то й трауру настане кiнець. Рiзко, Яндрусю!
– Рiзко, Яндрусю! – пiдтримали.











