На нашем сайте вы можете читать онлайн «Потоп. Том II». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Потоп. Том II

Автор
Дата выхода
29 сентября 2018
Краткое содержание книги Потоп. Том II, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Потоп. Том II. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Генрик Сенкевич) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
«Потоп» – історичний роман-епопея польського письменника Генрика Сенкевича (1846—1905), лауреата Нобелівської премії з літератури (1905). Це друга частина історичної трилогії, куди також входять романи «Вогнем і мечем» та «Пан Володийовський». Сюжет «Потопу», заснований на історичних подіях, пов’язаний з так званим Шведським потопом, коли до Речі Посполитої вторглися шведи (1655—1660).
Час дії роману триває з 1654 по 1657 рік. На тлі широкої панорами життя Речі Посполитої середини XVII століття автор детально описує хід війни, на першому етапі якої, в результаті численних зрад польських магнатів, шведи практично без зусиль захоплюють країну. Велику увагу в «Потопі» приділено героїчній обороні Ясногорського монастиря, де зберігається особливо шанована в Польщі Ченстоховська ікона Божої Матері, і взагалі тій ролі, яку ця оборона зіграла в підйомі національного духу. Цей опір привів, зрештою, до відродження Речі Посполитої і повного вигнання загарбників.
У цих драматичних історичних подіях бере безпосередню участь молодий полковник Анджей Кміциц, який на початку Шведського потопу прилучився до прошведських сил, проте потім перейшов на сторону патріотів і численними військовими подвигами спокутував провину. Багато в чому цим він міг завдячити своїй нареченій Оленьці Білевич.
Потоп. Том II читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Потоп. Том II без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
– З якого боку стрельнули?
Жовнiр вказав на схiдну частину лiсу, зарослу густими хащами.
– Звiдти!
У цю мить почувся тупiт невидимих ще коней.
– Пильнуй! – наказав пан Кмiциц.
Але зi заростiв з’явився Сорока, зiстрибнув iз коня, що мчав на повному ходу, а за ним випiрнув i другий жовнiр.
Обое побiгли до хати, ховаючись за коней, немовби за шанцi, спрямувавши мушкети в бiк чагарникiв.
– Що там? – спитав пан Кмiциц.
– Купа люду йде! – вiдповiв Сорока.
Роздiл II
Настала тиша, але незабаром у прилеглих хащах щось зашарудiло, наче кабани йшли, проте хрускiт той що ближчим ставав, то повiльнiшим.
– Скiльки iх там е? – уточнив пан Кмiциц.
– Десь шестеро, може, восьмеро, бо не мiг iх добре полiчити, – вiдрапортував Сорока.
– Для нас це добре! Вони нас не здолають!
– Не здолають, пане полковнику, але треба нам живцем якого язика взяти та припекти, щоб дорогу показав.
– Ще буде на це час.
Заледве пан Анджей промовив: «Пильнуй», як смуга бiлого диму випливла зi заростей, i мовби птаство зашумiло в ближнiй травi, за якихось тридцять крокiв вiд хати.
– Із гарлача стрельнули! – припустив пан Кмiциц. – Якщо мушкетiв не мають, то нiчого нам не зроблять, бо з гарлача з хащi нас не дiстануть.
Сорока, тримаючи однiею рукою мушкет, опертий об кульбаку коня, що стояв перед ним, другу руку склав трубкою бiля рота i зарепетував:
– А покажiться хтось iз хащi, то скоро тут ногами беркицьнете!
Тишу в хащах порушив грiзний голос:
– Ви хто такi?
– Кращi за тих, хто по трактах нишпорить.
– Яким правом зайняли наше мiсце?
– Розбiйник про право питае! Навчить вас кат права, то й iдiть до ката!
– Ми викуримо вас звiдси, як борсукiв!
– То ходiть! Дивiться лише, щоб цим димом самi не подушилися!
Голос у хащах замовк, iмовiрно, нападники стали радитись, тим часом Сорока шепнув пану Кмiцицу:
– Варто було б котрогось заманити i зв’язати, будемо мати i заручника, i провiдника.
– Ти бa! – зронив полковник. – Якщо хтось прийде, то лише на пароль.
– З розбiйниками годяться будь-якi хитрощi.
– Краще не треба! – застерiг пан Анджей.
Раптом новi запитання долинули з боку заростiв:
– Чого ж ви хочете?
Тут уже сам пан Кмiциц узяв голос:
– Як приiхали, так би ми й поiхали, якби ви етикет знали, телепнi, i з гарлачa не починали.











