Потоп. Том II

– З якого боку стрельнули?

Жовнiр вказав на схiдну частину лiсу, зарослу густими хащами.

– Звiдти!

У цю мить почувся тупiт невидимих ще коней.

– Пильнуй! – наказав пан Кмiциц.

Але зi заростiв з’явився Сорока, зiстрибнув iз коня, що мчав на повному ходу, а за ним випiрнув i другий жовнiр.

Обое побiгли до хати, ховаючись за коней, немовби за шанцi, спрямувавши мушкети в бiк чагарникiв.

– Що там? – спитав пан Кмiциц.

– Купа люду йде! – вiдповiв Сорока.

Роздiл II

Настала тиша, але незабаром у прилеглих хащах щось зашарудiло, наче кабани йшли, проте хрускiт той що ближчим ставав, то повiльнiшим.

– Скiльки iх там е? – уточнив пан Кмiциц.

– Десь шестеро, може, восьмеро, бо не мiг iх добре полiчити, – вiдрапортував Сорока.

– Для нас це добре! Вони нас не здолають!

– Не здолають, пане полковнику, але треба нам живцем якого язика взяти та припекти, щоб дорогу показав.

– Ще буде на це час.

Заледве пан Анджей промовив: «Пильнуй», як смуга бiлого диму випливла зi заростей, i мовби птаство зашумiло в ближнiй травi, за якихось тридцять крокiв вiд хати.

– Із гарлача стрельнули! – припустив пан Кмiциц. – Якщо мушкетiв не мають, то нiчого нам не зроблять, бо з гарлача з хащi нас не дiстануть.

Сорока, тримаючи однiею рукою мушкет, опертий об кульбаку коня, що стояв перед ним, другу руку склав трубкою бiля рота i зарепетував:

– А покажiться хтось iз хащi, то скоро тут ногами беркицьнете!

Тишу в хащах порушив грiзний голос:

– Ви хто такi?

– Кращi за тих, хто по трактах нишпорить.

– Яким правом зайняли наше мiсце?

– Розбiйник про право питае! Навчить вас кат права, то й iдiть до ката!

– Ми викуримо вас звiдси, як борсукiв!

– То ходiть! Дивiться лише, щоб цим димом самi не подушилися!

Голос у хащах замовк, iмовiрно, нападники стали радитись, тим часом Сорока шепнув пану Кмiцицу:

– Варто було б котрогось заманити i зв’язати, будемо мати i заручника, i провiдника.

– Ти бa! – зронив полковник. – Якщо хтось прийде, то лише на пароль.

– З розбiйниками годяться будь-якi хитрощi.

– Краще не треба! – застерiг пан Анджей.

Раптом новi запитання долинули з боку заростiв:

– Чого ж ви хочете?

Тут уже сам пан Кмiциц узяв голос:

– Як приiхали, так би ми й поiхали, якби ви етикет знали, телепнi, i з гарлачa не починали.