На нашем сайте вы можете читать онлайн «Потоп. Том II». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Потоп. Том II

Автор
Дата выхода
29 сентября 2018
Краткое содержание книги Потоп. Том II, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Потоп. Том II. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Генрик Сенкевич) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
«Потоп» – історичний роман-епопея польського письменника Генрика Сенкевича (1846—1905), лауреата Нобелівської премії з літератури (1905). Це друга частина історичної трилогії, куди також входять романи «Вогнем і мечем» та «Пан Володийовський». Сюжет «Потопу», заснований на історичних подіях, пов’язаний з так званим Шведським потопом, коли до Речі Посполитої вторглися шведи (1655—1660).
Час дії роману триває з 1654 по 1657 рік. На тлі широкої панорами життя Речі Посполитої середини XVII століття автор детально описує хід війни, на першому етапі якої, в результаті численних зрад польських магнатів, шведи практично без зусиль захоплюють країну. Велику увагу в «Потопі» приділено героїчній обороні Ясногорського монастиря, де зберігається особливо шанована в Польщі Ченстоховська ікона Божої Матері, і взагалі тій ролі, яку ця оборона зіграла в підйомі національного духу. Цей опір привів, зрештою, до відродження Речі Посполитої і повного вигнання загарбників.
У цих драматичних історичних подіях бере безпосередню участь молодий полковник Анджей Кміциц, який на початку Шведського потопу прилучився до прошведських сил, проте потім перейшов на сторону патріотів і численними військовими подвигами спокутував провину. Багато в чому цим він міг завдячити своїй нареченій Оленьці Білевич.
Потоп. Том II читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Потоп. Том II без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Усi бiгли, мало карк собi не скрутили, зi зброею напоготовi, бо не знали, що там сталося, але старий знову заверещав:
– На колiна, шельми! На колiна! Це пан Кмiциц! Який там халамидник стрельнув? Давай його сюди!
– Та це батько i стрельнув, – розгубився молодий Кемлич.
– Брешеш! Брешеш, як собака! Пане полковнику, хто ж мiг знати, що то ваша милiсть засiла в нашiй садибi! Заради Бога, очам своiм не вiрю!
– Це я, власною персоною! – засмiявся пан Анджей, простягаючи назустрiч йому руку.
– О, Ісусе! – сахнувся старий. – Такий гiсть у бору! Очам не вiрю! Чим ми тут вашу милiсть приймемо? Якби ж ми сподiвалися, якби ж ми знали!..
Тут чоловiк звернувся до синiв:
– Пiдiть хтось iз вас, вiтрогонiв, у льох, меду принесiть!
– Дайте, батьку, ключа вiд колодки! – сказав один iз синiв.
Дiдуган узявся шукати на поясi, але водночас пiдозрiло споглядав на сина.
– Ключ вiд колодки? Ще чого! Знаю я тебе, цигане. Бiльше сам вип’еш, нiж сюди принесеш. Нi? Краще я сам пiду.
– То, бачу, льох пiд колодами маете таемний, пане Кемлич? – здивувався пан Кмiциц.
– А як iнакше можна щось втримати з такими шалапутами! – вiдповiв старий, вказуючи на синiв. – Батька би зжерли. Ви ще тут?! Гайда пнi вiдвалювати. Так ви слухаете того, котрий вас сплодив?
Молодi рвонули жваво за хату, до купи навалених пнiв.
– Як i ранiше, бачу, ви з синами в незгодi? – спитав пан Анджей.
– А хто б iз ними був у згодi. Битися вмiють, здобич брати вмiють, але як доведеться з батьком дiлитися, то з горла iм мушу свою частку видирати. Така менi втiха! А хлопи, як тури! Прошу вашу милiсть в оселю, бо тут холод кусае. Боже милосердний! Такий гiсть, такий гiсть! Tа ми пiд орудою вашоi милостi бiльше здобичi взяли, нiж упродовж цього цiлого року. Лихо тепер! Бiднота! Кепськi часи i щораз гiршi, та й старiсть не в радiсть!.. Прошу до хати, на низькi пороги.
Старий Кемлич теревенив на диво швидко, а нарiкаючи, кидав швидкi та неспокiйнi погляди навсiбiч. Це був кiстлявий i величавий стариган, iз обличчям, вiчно скривленим i марудним. Вiн був косоокий, як i двое його синiв, кущуватi брови i такi ж вуса, пiд якими стирчала безмiрно висунена вперед нижня губа, яка, коли говорив, сягала йому аж пiд нiс, як у людей, котрi не мають зубiв.











