На нашем сайте вы можете читать онлайн «Потоп. Том III». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Потоп. Том III

Автор
Дата выхода
29 сентября 2018
Краткое содержание книги Потоп. Том III, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Потоп. Том III. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Генрик Сенкевич) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
«Потоп» – історичний роман-епопея польського письменника Генрика Сенкевича (1846—1905), лауреата Нобелівської премії з літератури (1905). Це друга частина історичної трилогії, куди також входять романи «Вогнем і мечем» та «Пан Володийовський». Сюжет «Потопу», заснований на історичних подіях, пов’язаний з так званим Шведським потопом, коли до Речі Посполитої вторглися шведи (1655—1660). Час дії роману триває з 1654 по 1657 рік. На тлі широкої панорами життя Речі Посполитої середини XVII століття автор детально описує хід війни, на першому етапі якої, в результаті численних зрад польських магнатів, шведи практично без зусиль захоплюють країну. Велику увагу в «Потопі» приділено героїчній обороні Ясногорського монастиря, де зберігається особливо шанована в Польщі Ченстоховська ікона Божої Матері, і взагалі тій ролі, яку ця оборона зіграла в підйомі національного духу. Цей опір привів, зрештою, до відродження Речі Посполитої і повного вигнання загарбників. У цих драматичних історичних подіях бере безпосередню участь молодий полковник Анджей Кміциц, який на початку Шведського потопу прилучився до прошведських сил, проте потім перейшов на сторону патріотів і численними військовими подвигами спокутував провину. Багато в чому цим він міг завдячити своїй нареченій Оленьці Білевич…
Потоп. Том III читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Потоп. Том III без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Полковник, побачивши, що масова погоня вiдстала, i жадаючи пiсля поразки вiйська хоча б славу свою на очах королiвських врятувати, промовив до своеi понуроi душi: «Горе менi, якщо вiйсько спершу втративши, власною кров’ю тепер ганьби не змию або життя не збережу, якщо цього страшного чоловiка не скину. Інакше, хоч би мене рука Бога на той бiк перенесла, жодному шведовi у вiчi поглянути не посмiю!» Зронивши це, повернув коня й атакував жовтого лицаря.
А що тi вершники, котрi його переслiдували вiд рiки, тепер вiдстали, тому мав Канненберг надiю, що коли здолае суперника, домчить до берега й у воду стрибне, а далi – що буде, те й буде.
Тому наскочив, як блискавиця, на субтильного лицаря, а той на нього. Хотiв швед на льоту встромити свою рапiру аж по гарду пiд пахву супротивника, але тут же второпав, що сам майстром будучи, на ще бiльшого майстра натрапив, бо шпага лише зiсковзнула уздовж вiстря польськоi шаблi та захиталася якось дивно в його руцi, немовби йому раптом плече стерпло.
Описавши тодi коло, обидва розвернулися одночасно, але повiльнiше iхали вже один на одного, прагнучи бiльше для сутички мати часу i хоч кiлька разiв крицю схрестити. Канненберг зiбрався тепер iз силами, так що став схожим на птаха, який лише дзьоба виставив мiцного з настовбурченого пiр’я.
І, впевнений у собi, наближався, пригальмовуючи щораз бiльше коня, а пан Володийовський пiд’iжджав до нього дрiбними стрибками.
«Ти хочеш мене, як чапля сокола, лезом прохромити, – подумав собi пан Мiхал, – але я тебе таким вiтрячком зустрiну, який ще в Лубнах натренував».











