На нашем сайте вы можете читать онлайн «Останній листок (збірник)». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Останній листок (збірник)

Автор
Дата выхода
11 января 2018
Краткое содержание книги Останній листок (збірник), аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Останній листок (збірник). Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (О. Генри) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
О. Генрі (1862–1910) – псевдонім Вільяма Сіднея Портера, одного з найпопулярніших класиків світової літератури. Комусь потрібно написати тисячі сторінок, щоб створити геніальний твір, а комусь потрібен для цього лише клаптик паперу. Саме на клаптику паперу банківський службовець Портер, засуджений на три роки за нестачу грошових коштів, створив у в’язниці своє перше оповідання під псевдонімом О. Генрі, надихнувшись історіями співкамерників. А далі було близько 280 новел, роман «Королі і капуста», численні фейлетони.
Його твори – це маленькі історії простих людей: клерків, продавчинь, невідомих художників, дрібних авантюристів, фермерів, навіть волоцюг… Лаконічність викладу, тонкий гумор, незвичайність сюжету і завжди непередбачувана розв’язка уже більше ста років привертають увагу читачів до малої прози О. Генрі, великого письменника «маленьких людей».
Останній листок (збірник) читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Останній листок (збірник) без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Дiлiя ж повинна була так опанувати Музику, а потiм стати такою байдужою до неi, щоб, побачивши вiльнi мiсця у партерi чи в ложах, захворiти горлом i лiкувати його омарами в особистих апартаментах, вiдмовляючись вийти на сцену.
Але найкращим, на мою думку, було саме iхне життя в маленькiй квартирi: палкi й тривалi бесiди вечорами пiсля повернення з урокiв; приемнi обiди вдвох i легкi снiданки; обмiн честолюбними прагненнями, коли кожне мрiяло про успiхи другого, про те, щоб допомогти йому i дати натхнення; i – вибачте менi мою безпосереднiсть – бутерброди з сиром та маслини об одинадцятiй вечора.
Однак час минав, i прапор Мистецтва схилився. Так iнодi трапляеться навiть тодi, коли прапороносець цього не хоче. Все йшло з господи i нiчого – до неi, як кажуть вульгарнi люди. Не стало грошей, щоб платити за дорогi уроки мiстера Меджистера та гера Розенштока. Та коли любиш Мистецтво, нiякi жертви не здаються надто великими. І от Дiлiя заявила, що вона даватиме уроки музики i цим зароблятиме на прожиток.
Кiлька днiв вона шукала учнiв. Нарештi одного вечора повернулася додому в пiднесеному настроi.
– Джо, милий, – сказала вона радiсно, – у мене е учениця. І ти знаеш, вони такi чудовi люди. Генерал… генерал А. Б. Пiнкнi та його дочка. Це на Сiмдесят першiй вулицi. Такий розкiшний будинок, Джо! Ти б тiльки подивився на парадний вхiд! Вiзантiйський стиль – так, мабуть, ти це називатимеш. А всерединi! О Джо, я нiколи ранiше нiчого схожого не бачила! Моя учениця – дочка генерала, Клементина.
– Тобi добре так говорити, Дiлi, – мовив Джо, атакуючи ножем i сокиркою банку консервованого гороху. – А я? Чи не думаеш ти, що я збираюсь витати в сферах чистого мистецтва, поки ти бiгатимеш на заробiтки? Нi в якому разi, присягаюсь кiстками Бенвенуто Челлiнi! Я, мабуть, зможу продавати газети або брукувати вулицi i приносити додому кiлька доларiв.
Дiлiя пiдiйшла й обняла його за шию.
– Джо, милий, який ти дурненький у мене! Ти повинен продовжувати свое навчання. Це ж не означае, що я кидаю музику i йду на якусь iншу роботу. Коли я веду уроки, я й сама вчусь.











