Останній листок (збірник)

Дiлiя Керузерс жила на Пiвднi в селi серед соснового лiсу i так багатообiцяюче справлялася з шiстьма октавами фортепiанноi клавiатури, що родичi зiбрали досить грошей, аби вона могла поiхати «на Пiвнiч» i там «завершити музичну освiту». Вони не могли передбачити, що… але саме про це ми й розповiмо.

Джо та Дiлiя зустрiлись у студii, де молодь, що вивчала живопис i музику, збиралась, бувало, щоб побалакати про свiтлотiнi, про музику, про Вагнера, творiння Рембрандта, картини, шпалери, Вальдтейфеля, Шопена, Улонга…

Джо та Дiлiя покохали одне одного, або закохались одне в одного, – як вам бiльше до вподоби, – i невдовзi побралися, бо (дивись вище) коли любиш Мистецтво, нiякi жертви не здаються надто великими.

Мiстер i мiсiс Лерребi почали хазяйнувати у квартирi, яку вони найняли. Це була квартира у вiдлюдному мiсцi, загублена так далеко, як ля-дiез на самiсiнькому лiвому кiнцi клавiатури. Вони були щасливi: Мистецтво належало iм, а вони одне одному.

І от моя порада багатим молодим людям: продай усе, що маеш, i грошi роздай бiдним… можна швейцаровi, щоб пiзнати насолоду жити в такiй квартирi iз своiм Мистецтвом i своею Дiлiею.

Мешканцi таких квартир, певна рiч, пiдпишуться пiд моiм твердженням, що тiльки вони справдi щасливi. Якщо в домi пануе щастя, вiн не може бути тiсним. Хай перевернута шафа замiняе вам бiльярд, хай камiнна дошка править за трюмо, письмовий стiл – за спальню, умивальник – за пiанiно. Хай хоч усi чотири стiни, коли iм заманеться, зiйдуться, аби для вас i вашоi Дiлii лишилося трохи мiсця.

Але якщо в вашому домi нема щастя, то хай вiн буде великий i просторий, щоб ви могли ввiйти через Золотi Ворота, повiсити свого капелюха на мис Гаттерас, пальто – на мис Горн i вийти через Лабрадор.

Джо вивчав живопис у класi самого великого Меджистера. Ви, звiсно, чули про нього. Бере вiн за навчання багато, а вчить мало чому, певно, це i принесло йому славу майстра ефектних контрастiв.

Дiлiя навчалась у Розенштока – ви знаете, яку славу здобув цей порушник спокою фортепiанних клавiшiв.

Молодi були дуже щасливi, доки мали грошi. Так воно завжди бувае… але не буду цинiчним, iхня мета була певна i ясна. Джо в найближчому майбутньому мав навчитися малювати такi картини, щоб за право придбати iх старi джентльмени з рiденькими бакенбардами i товстими гаманцями в його майстернi били один одного обушками по головi.