Магеллан. Амеріґо (збірник)

Прославлене вiдкриття Азорських островiв та Мадейри було насправдi лише iх повторним вiдкриттям (ще 1351 року вони були позначенi в Лаврентiйському портуланi). Просуваючись уздовж захiдного берега Африки, кораблi iнфанта навiть не досягли екватора; розпочалася лише малозначна i не вельми похвальна торгiвля бiлою, а здебiльшого «чорною» слоновою кiсткою – iнакше кажучи, на сенегальському узбережжi масово викрадають негрiв, аби потiм продати iх на невiльничому ринку в Лiсабонi, та ще знаходять де-небудь трохи золотого пiску; це мiзерне, не дуже славне починання – то все, що пощастило Енрiке побачити iз своеi заповiтноi справи.

Насправдi ж вирiшального успiху вже досягнуто. Бо не пройденими морськими просторами i вiдстанями вимiрюеться перша перемога португальських мореплавцiв, а тим, що було здiйснено ними у духовнiй сферi: в розвитку пiдприемливостi й подоланнi шкiдливих забобонiв. Споконвiку моряки потайки переповiдали один одному, нiбито за мисом Нон (що означае за мисом «Далi немае шляху») судноплавство неможливе. За ним одразу починаеться «зелене море мороку», i лихо тому кораблевi, який наважиться зайти у цi згубнi води. Вiд сонячного жару в тих тропiках море кипить i клекоче. Обшивка судна i вiтрила миттю спалахують вогнем, кожен християнин, що насмiлиться проникнути в цю «краiну сатани», пустельну, наче вулканiчний ландшафт, негайно стае негром. Цi байки навiювали такий непереборний страх перед пiвденними морями, що папа, аби хоч якось умовити морякiв до участi в перших експедицiях Енрiке, мусив пообiцяти кожному повне вiдпущення грiхiв; лише пiсля цього вдалося завербувати кiлькох смiливцiв, якi погодилися вирушити в цi першi подорожi в незнанi краi. І якою ж була радiсть португальцiв, коли Жiл Еаннеш 1434 року обiгнув, як вважалося, отой нездоланний мис Нон i вже з Гвiнеi повiдомив, що преславний Птолемей виявився добрячим брехуном, «бо пливти пiд вiтрилами тут так само легко, як i в нас удома, а краiна ця навдивовижу багата й гарна». Тепер, нарештi, справа зрушила з мертвоi точки; Португалii уже не доводиться, як ранiше, з великими труднощами розшукувати морякiв – вони самi сходяться звiдусiль, шукачi пригод i любителi мандрiв. Кожна нова вдала подорож робить мореплавцiв ще вiдважнiшими, i непомiтно з’являеться цiле поколiння молодих людей, що цiнували пригоди бiльше, нiж життя: «Navigare necesse est, vivere non est necesse»[10 - Плавати по морю необхiдно, берегти життя не так уже й потрiбно (лат.).].