Магеллан. Амеріґо (збірник)

У глибинi душi менi хотiлося, щоб подорож якнайшвидше закiнчилася, я радiв, що стрiлка годинника щодня невтомно рухаеться вперед. Лiнива, млява насолода нiчим якось несподiвано почала гнiтити мене. Однi й тi ж обличчя тих самих людей навiвали нудьгу, одноманiтнiсть життя на борту корабля дратувала нерви саме своiм розмiреним супокоем. Тiльки б уперед, уперед, тiльки б швидше, швидше! Нараз цей чудесний, затишний, комфортабельний лайнер видався менi не таким швидким, як того хотiлося б.

Мабуть, менi потрiбна була якась мить, щоб усвiдомити свою нетерплячку, i менi вiдразу стало соромно.

«Ти ж iдеш, – сердито сказав я собi, – на одному з найбезпечнiших суден, здiйснюеш чи не найпрекраснiшу подорож, до твоiх послуг будь-якi розкошi. Якщо увечерi у твоiй каютi надто прохолодно, варто тобi лише двома пальцями повернути ручку регулятора – i повiтря нагрiеться. Дошкуляе полуденне сонце екватора – не бiда, поруч з тобою знаходиться примiщення з охолоджувальними вентиляторами, а трохи далi на тебе чекае плавальний басейн. За обiднiм столом у цьому найвишуканiшому з усiх готелей ти можеш замовити собi будь-яку страву, будь-який напiй – все з’явиться, наче за помахом чарiвноi палички, мовби принесене небесними ангелами, до того ж у достатнiй кiлькостi. Можеш побути на самотi i почитати книжку, можеш, скiльки душi забагнеться, розважитися iграми, музикою чи спiлкуватися з товариством. Маеш усi зручностi, i безпека твоя гарантована. Ти знаеш, куди iдеш, знаеш iз точнiстю до години час прибуття i знаеш, що на тебе чекае тепла зустрiч. Так само й у Лондонi, Парижi, Буенос-Айресi та Нью-Йорку щогодини знають, у якiй саме точцi свiту знаходиться твое судно. І варто тобi лише пiднятися по схiдцях, якихось двадцять сходинок, як слухняна iскра бездротового телеграфного зв’язку негайно вилетить з апарату i понесе твое запитання, твое вiтання в будь-який куточок земноi кулi, а за годину ти уже матимеш вiдповiдь з будь-якоi точки свiту. Згадай-бо, нетерплячий, ненаситний чоловiче, як то було колись! Порiвняй хоч на хвилину цю подорож з мандрами минулого, насамперед з першими мандрiвками тих смiливцiв, котрi вiдкрили цi безкраi моря-океани, вiдкрили свiт для нас, i нехай тобi стане соромно! Спробуй собi уявити, як вони у давнину на крихiтних рибальских вiтрильниках вирушали у невiдомiсть, не знаючи дороги, загубившись у неосяжних просторах, де на них увесь час чигала небезпека, вiдданi на поталу примхам погоди й приреченi на муки.