Дороги, що ми обираємо = Тhe roads we take

– Мiс Леслi, – поспiхом почав вiн, – я маю щонайбiльше хвилину вiльного часу. За цю хвилину хочу вам щось сказати. Чи згоднi ви стати моею дружиною? У мене не було часу залицятися до вас, як це звичайно роблять, але я справдi люблю вас. Кажiть, будь ласка, швидше – тi хлопцi вибивають останнiй дух з «Об’еднаних Тихоокеанських».

– Ой, що ти говориш? – вигукнула молода жiнка. Вона пiдхопилася i дивилася на нього широко розплющеними очима.

– Ви не розумiете мене? – занепокоено спитав Максвел. – Я хочу, щоб ви вийшли за мене замiж.

Я люблю вас, мiс Леслi. Я давно хотiв вам сказати про це й ось урвав вiльну хвилину, поки там трохи стихло. О, знову мене кличуть до телефону! Скажiть iм, щоб почекали хвилинку, Пiтчере. То як, мiс Леслi?

Стенографiстка повелася дуже дивно. Спершу, здавалось, вона здивувалась, з ii розгублених очей потекли сльози, а потiм вона радiсно всмiхнулась крiзь сльози i нiжно обняла однiею рукою маклера за шию.

– Тепер я розумiю, – сказала вона лагiдно. – Це все робота, вона вибила на якийсь час iз твоеi голови все iнше.

А спершу я злякалась. Невже ти забув, Гарвi? Ми ж обвiнчалися вчора о восьмiй вечора в Маленькiй церквi за рогом.

Короткий трiумф Тiльдi

Якщо ви не знаете iдальнi-ресторану Богля, ви багато втратили. Бо якщо ви один з тих щасливцiв, хто обiдае дорого, вам слiд було б поцiкавитись, як споживае продовольство iнша половина людства. Коли ж ви належите до тiеi половини, для якоi поданий офiцiантом рахунок е подiею, то вам слiд познайомитися з Боглем, бо там ви одержите за своi грошi те, що вам належиться (принаймнi за кiлькiстю).

Ресторан Богля мiститься на головнiй магiстралi буржуазного кварталу, бульварi Брауна-Джонса-Робiнсона – на Восьмiй авеню. У залi два ряди столикiв, по шiсть у кожному ряду. На кожному столику – пiдставка з пляшечками з рiзними приправами. Із перцiвницi можна витрусити хмарку чогось меланхолiйного, без смаку, як вулканiчний пил. Можете й не сподiватися, що вам пощастить добути щось iз сiльницi.

Навiть людина, здатна витиснути червоний сiк з бiлоi рiпи, зазнае поразки, якщо захоче видобути сiль з Боглевоi сiльницi. На кожному столi стоiть також пляшечка пiдробки того соусу, що виготовляеться «за рецептом одного iндiйського раджi».

За касою сидить Богль, холодний, повiльний, грiзний i корисливий, вiн приймае грошi. Виглядаючи з-за гори зубочисток, Богль дае вам здачу, наколюе ваш чек i уривчасто, як жаба, квакае кiлька слiв про погоду.