Дороги, що ми обираємо = Тhe roads we take

Якщо пам’ятаете, подii на ринку заскочили його зненацька.

– Так, я пам’ятаю. Який зараз курс акцiй X. Y. Z., Пiбодi?

– Один вiсiмдесят п’ять, сер.

– От i нехай платить один вiсiмдесят п’ять.

– Вибачте, – мовив Пiбодi, помiтно нервуючи, – що я про це кажу, але я розмовляв з Вiльямсом. Вiн ваш давнiй приятель, мiстере Додсон, а ви ж скупили всi акцii X. Y. Z. Хiба ви не пам’ятаете… тобто, я хотiв сказати, що ви, безперечно, пам’ятаете, що вiн продав вам акцii по дев’яносто вiсiм.

Якщо вiн розрахуеться за ринковою цiною, то позбудеться всiх своiх вкладiв i домiвки.

Вираз обличчя Додсона вмить змiнився. Тепер на ньому проступила холодна жорстокiсть, змiшана з безжалiсною жадiбнiстю. На якусь мить душа цiеi людини визирнула назовнi, як визирае часом зле i потворне обличчя з вiкна добропорядного дому.

– Нехай платить один вiсiмдесят п’ять, – сказав Додсон. – Болiвару не витримати двох.

Дари волхвiв

Один долар вiсiмдесят сiм центiв.

Це було все. І з них шiстдесят центiв – монетками по одному центу. Вона вiдвойовувала кожну монетку, торгуючись iз бакалiйником, зеленярем, м’ясником так запекло, що аж щоки палали вiд мовчазного осуду ii скупостi, викликаноi надмiрною ощадливiстю. Делла тричi перелiчила грошi. Один долар вiсiмдесят сiм центiв. А завтра Рiздво.

Що було робити – хiба впасти на стару, потерту маленьку канапу i заплакати. Так Делла i зробила. З цього маемо зробити повчальний висновок: життя складаеться зi слiз, розпачань, усмiшок, причому розпачання переважають.

Поки господиня поступово переходить вiд першоi стадii до другоi, огляньмо ii господу. Мебльована кiмната за вiсiм доларiв на тиждень. Не можна сказати, що вона зовсiм убога, але щось спiльне з цим поняттям, безперечно, мае.

Внизу, у вестибюлi, – скринька для листiв, у щiлину якоi не ввiйшов би жоден лист, i гудзик електричного дзвоника, з якого жодному смертному не пощастило б витиснути жодного звуку.

На дверях була ще прикрiплена картка з написом «М-р Джеймс Дiлiнгем Янг».

Слово «Дiлiнгем» розтяглося на всю довжину в той недавнiй час процвiтання, коли власник цього iменi отримував тридцять доларiв на тиждень. Тепер вiн заробляв тiльки двадцять доларiв, i лiтери в словi «Дiлiнгем» поблякли, немовби серйозно замислились, чи не скоротитись iм до скромного, без претензiй «Д».