Дороги, що ми обираємо = Тhe roads we take

Але що, що могла б я зробити з одним доларом i вiсiмдесятьма сiмома центами?!»

О сьомiй годинi кава була готова, а гаряча сковорода стояла на плитi, чекаючи, коли на нiй смажитимуться котлети.

Джiм нiколи не спiзнювався. Делла затисла в кулацi платиновий ланцюжок i присiла на краечок стола бiля вхiдних дверей. Невдовзi вона почула його кроки внизу на сходах i на мить зблiдла. Вона мала звичку звертатися до Бога з коротенькими молитвами з приводу всяких життевих дрiбниць i тепер швиденько зашепотiла:

– Господи, зроби так, щоб вiн подумав, що я все ще гарненька!

Дверi вiдчинилися, Джiм увiйшов i причинив iх.

Його худе обличчя було заклопотане. Бiдолаха, в двадцять два роки вiн мав утримувати сiм’ю! Йому давно треба було купити нове пальто, i рукавичок у нього не було.

Джiм увiйшов i завмер, наче сеттер, що збираеться кинутися на перепелицю. Його очi спинилися на Деллi, в них був вираз, якого вона не могла зрозумiти, i iй стало страшно. Це не були нi гнiв, нi здивування, нi докiр, нi жах – жодне з тих почуттiв, яких вона могла очiкувати.

Вiн просто пильно дивився на неi, i на обличчi у нього був отой дивний вираз.

Делла зiскочила зi стола i кинулась до нього.

– Джiме, милий, – вигукнула вона, – не дивись так на мене! Я постриглась i продала волосся, бо я б не пережила, якби нiчого не змогла подарувати тобi на Рiздво. Волосся вiдросте! Ти ж не гнiваешся, правда? Я повинна була це зробити. Волосся у мене росте дуже швидко. Привiтай мене з Рiздвом, Джiме, i будьмо щасливi. Ти ж навiть не знаеш, який чудовий подарунок я для тебе маю!

– Ти обстригла волосся? – насилу спитав Джiм так, наче все ще не мiг усвiдомити цього очевидного факту, хоч його мозок напружено працював.

– Обстригла i продала його, – вiдповiла Делла. – Але ж я тобi все одно подобаюсь? Я ж така сама, тiльки з коротким волоссям!

Джiм здивовано оглянув кiмнату.

– Отже, твого волосся вже нема? – спитав вiн з якимсь безглуздим виразом.

– І не шукай його, не знайдеш, – вiдповiла Делла, – кажу ж тобi: я його продала – обстригла i продала.

Сьогоднi Святвечiр, Джiме. Будь добрим до мене, це ж я зробила для тебе. Можливо, волосини на моiй головi i можна було б перелiчити, – в ii голосi раптом прозвучала глибока нiжнiсть, – але нiхто й нiколи не зможе вимiряти мою любов до тебе! Смажити котлети, Джiме?

І Джiм раптом наче прокинувся вiд важкого сну. Вiн обняв свою Деллу. Будьмо скромними – вiдвернiмося на якихось десять секунд i займiмося чимось iншим.