Сповідь

Завдяки цьому я вносив у своi залицяння стiльки турбот, стiльки таемниць, стiльки обережностi, що жодне не могло увiнчатися успiхом. Причиною мого мiзерно малого успiху в жiнок завжди було те, що я занадто iх кохав.

Повертаюся до флейтиста Егiста, у якого була дивна риса: що нетерпимiшим ставав цей зрадник, то краще вiн поводився зi мною. З першого ж дня, коли його панi вiдчула потяг до мене, вона задумала зробити мене корисним у крамницi. Я непогано знав арифметику, i вона запропонувала прикажчиковi навчити мене книговедення.

Але мiй ревнивець дуже кепсько сприйняв цю пропозицiю, боячись, мабуть, щоб його не замiнили мною. Тому пiсля гравiювання вся моя праця зводилася до переписування кiлькох рахункiв та замiток, до приведення до чистого вигляду кiлькох книг i перекладу торговоi кореспонденцii з iталiйськоi мови на французьку. Аж раптом прикажчиковi здумалося повернутися до зробленоi i вiдхиленоi пропозицii, вiн сказав, що навчить мене подвiйноi бухгалтерii, що хоче зробити можливим для мене запропонувати моi послуги пановi Базилю, коли той повернеться. У його тонi, у всьому його виглядi було щось фальшиве, лихе, iронiчне, що не викликало довiр’я. Панi Базиль, не чекаючи моеi вiдповiдi, сухо сказала йому, що я вдячний йому за його пропозицiю; але вона сподiваеться, що доля, нарештi, винагородить мене по заслузi i що було б шкода з моiм розумом зробити з мене прикажчика.

Вона не раз говорила менi, що хоче познайомити мене з кимось, хто може бути менi корисний.

Вона досить мудро розумiла, що час мене вiдiслати вiд неi. Наша розмова без слiв вiдбулася в четвер. У недiлю вона давала обiд, за яким i вiдрекомендувала мене якомусь якобiту з приемним обличчям. Чернець поставився до мене дуже приязно, привiтав мене з наверненням i висловив декiлька зауважень про мою пригоду, з чого я зрозумiв, що панi Базиль детально йому ii розповiла. Потiм, легенько поплескавши мене по щоцi, вiн порадив менi зберiгати розважливiсть, не занепадати духом i заглянути до нього, щоб поговорити у вiльний час. З того, яка йому виявлялася повага, я зрозумiв, що вiн був досить поважною особою, а з його батькiвського тону з панi Базиль я здогадався, що вiн ii сповiдальник. Добре пам’ятаю i те, що до його пристойноi фамiльярностi з духовною дочкою домiшувалися i знаки поваги до неi, яка у той час справила на мене менше враження, нiж справляе тепер.