Проби. Вибране

З 1572 року вiн заходжуеться писати своi враження вiд прочитаного (особливо вiд античних авторiв) i вiд пережитого, зiбравши iх у книжку i назвавши «Пробами» (в оригiналi «Есеi», назва, яка згодом визнана лiтературним жанром). Перед нами один з перших лiтературних творiв, написаних «вiд першоi особи». Позбавленi гладкопису, викiнченостi, стрункостi, «Проби» мають таку структуру i вимагають, щоб iх читали вiдповiдно до iхнього титулу: це монтаж роздумiв, занотованих у рiзнi часи, прокоментованих в iншi i тому не вельми зручних для лiнiйного читання.

Цi труднощi насамперед спричиненi так званими трьома «верствами» тексту, себто шаром А (видання 1580 року, книги перша i друга), шаром Б (видання 1588 року, книги перша, друга i третя) i шаром В (додатки, внесенi до бордоського примiрника пiсля 1588 року). Текстова дiахронiя даеться взнаки, якщо навiть якесь швидке (чи цiлими блоками) читання дещо стирае часову рiзницю написання. Хоч як важливо розрiзняти цi ключовi моменти, якими е дати згаданих видань, не слiд забувати ще й те, що Монтень працював над текстом не один десяток рокiв.

Одна з найперших вимог «Проб» (книга І, роздiл VII «Про ледацтво») – це вимога вiльного писання (i переписування): Монтень «плодить» своi «химери i фантастичних монстрiв». Першi роздiли становлять собою подобу якоiсь компiляцii, антологiю прикладiв, якi можна знайти в «уроках» доби. Цей аспект меншае в мiру того, як ми заглиблюемося в текст, – i згiдно з особистою еволюцiею Монтеня, – при цьому нiколи не зникаючи.

Авторське втручання робиться дедалi вiдчутнiшим, тоншим, субтельнiшим: а проте воно часто бере за вiдправну точку чужорiдний елемент.

Отож треба вiдмовитися читати Монтеня «запоем», тобто слiд усвiдомити, що це текст, який сам себе визнае як монтаж. Проте переробляти план «Проб» було б справою безнадiйною. Критика обмежувалася здебiльшого тим, що розглядала якийсь роздiл чи групу роздiлiв i пiдкреслювала брак структури у «Пробах», удаючись до таких образiв: незавершена архiтектура (А.

Глозер), гiрлянда, бастiон (М. Бютор), спiраль (А. Компаньйон), концентричнi кола (Ж. Пуле). Отакi вони, метафори, щодо неспроможностi читати текст, у якому видно шви, що приховують усi слiди його глибокоi структури.

Помер Мiшель Монтень 1592 року, коли йому було п'ятдесят дев'ять рокiв, сiм мiсяцiв i одинадцять днiв вiком, пiд час меси у родиннiй капличцi, i поховали його в бордоськiй церквi фельянтинок.