Проби. Вибране

Якби якусь зi своiх розправ я приоздобив такою перлиною зi скарбiв минувшини, це лишень вияскривило б нiкчемнiсть решти тексту.

Ганити в iнших власнi хиби, здаеться менi, так само не грiх, як ганити (що я теж роблю часто) чужi хиби в собi. Викривати iх треба всюди, викурюючи з усякого притулку. Отож я знаю, яке зухвальство з мого боку примiряти власне убозтво до крадених красот, намагатися зрiвнятися з ними, не без кволого сподiвання замазати очi своiм суддям. Моя ретельнiсть винагородить брак натхнення та сили.

При цьому я не фехтую з тими досвiдченими герцiвниками по-справжньому, а тiльки роблю принагiднi випади, не сходжуся з ними сам на сам, а тiльки злегка iх черкаю, не так карбую з ними крок, як пробую його поставити.

Якби я потрапив устигати за ними, то напевняка був би на висотi; бо я загаюся з ними завше в тiм, у чому вони здаються найдужчими.

Натомiсть чинити так, як я бачу в iнших, убиратися в чужу лицарiю аж до самих пучок, мережити щось свое (а це легко в таких учених загальниках), уплiтаючи тут i там мудрiсть старожитнiх i привласнюючи ii собi потаймиру: це менi здаеться чимось ницим i нечесним – передусiм тому, що, не маючи нiчого за душею, коштом чого можна б творити, вони пнуться видати чужий товар за свiй; аби потiм (яке глупство!) вдовольнятися тим, що таким ошуканством добилися хвали чернi, ганьблячи себе в очах розумних людей, якi тiльки крутять носом на таку складену з лупу мозаiку; тимчасом як тiльки iхня похвала чогось справдi варта.

Щодо мене, то менi вiд такого просто з душi верне. Якщо я наводжу чужi слова, то лиш на те, щоб переконливiше висловити власну думку. Це не стосуеться центон[60 - Центона – твiр, складений з уривкiв, насмиканих у рiзних авторiв.], якi наводяться саме як центони, а не щось iнше. Замолоду я бачив мiж ними кiлька скомпонованих вельми премудро, як-от одна, оприлюднена пiд iменем такого собi Капiлупа[61 - Лелiо Капiлупi (1498—1560) – поет iз Мантуi, автор сатир проти ченцiв, написаних у формi центони.

], не кажучи вже про центони старожитнi. Справжнi таланти здатнi виявити себе однаковою мiрою в такого роду творах, i в iнших творах, як, скажiмо, Лiпсiй[62 - Юст Лiпсiй (1547—1606) – славетний гуманiст нiдерландський, видавець давньоримських письменникiв.] у вченiй i старанно укладенiй збiрцi Полiтика.