Проби. Вибране

Ця ласка i ця вигода, природно, витравляють iз нього щирiсть i заслiплюють його. Тим-то ми бачимо, що мова цих людей зазвичай рiзниться вiд того, що говорять люди iншого стану, i не будить великоi довiри, коли перекидаються на цю тему.

Хай сумлiння та цнота променiють у словах нашого молодика i хай лише розум буде йому за провiдника.

Хай йому прищеплюють те, що визнати огрiх, помiчений у своiх висловлюваннях, навiть як його не зауважив нiхто, окрiм нього, свiдчить про його розум та щирiсть, а це головне, до чого вiн повинен прагнути; що впиратися у своiх заблудах i чiплятися за них – примiтивнi бзики, притаманнi всiм ницим душам; зате схаменутися i поправитися, облишити боронити неправе дiло в розпал суперечки – прикмети рiдкiснi, цiннi й гiднi фiлософа.

А ще його слiд навчити, аби в товариствi вiн спостерiгав за всiма; адже я помiчаю, що на найвищих стiльцях зазвичай сидять люди найнедолугiшi i що доля ущедряе своею ласкою не за розумом.

Не раз я був свiдком: коли на покутi балакали про красу гобелену чи смак мальвазii, пробчували багато дотепного з того, що лунало на сiрому кiнцi. Хай вiн усвiдомить, чого вартий усяк: воляр, муляр, мандрiвець; треба скористатися з усього i взяти вiд кожного те, чим вiн може похвалитися, – у господарствi придасться все; навiть глупота i чужi хиби можуть бути за науку. Зважуючи манери i поводження кожного, вiн розбуркае в собi охоту наслiдувати добряг i зневажати нiкчем.

Хай наставник прищепить його уму шляхетну цiкавiсть; хай вихованець розпитуеться про все, що тiльки спiткае незвичного довкола себе, хай придивляеться до всього; будинок, водограй, людина, давне бойовище, мiсце, де ступала нога Цезаря чи Карла Великого;

Де земля льодом крiпне, де аж репае з жару

І де вiтер жене твiй парус додому.

    Проперцiй, IV, З, 39

Хай вiн довiдуеться про звичаi, могуть та укладенi спiлки того чи того князя: це все речi прецiкавi й страх кориснi.

Зрозумiло, у те спiлкування з людьми треба включити, i то насамперед, тих, хто живе лише у пам'ятi книжок. Хай молодик за посередництвом iсторii заглибиться у великi душi найблискучiших вiкiв. Хтось скаже, що це марна трата часу, зате iнший побачить у цьому неабияку користь. За Платоном, тiльки цю науку й шанували лакедемоняни.