Ангел наш добрий – Мати Софія

Вибирав найкращi породи, i коли з’являвся в селi, то iншi господарi iз захватом, а хто iз заздрiстю дивились на Харитонових коней.

Ще був вправним пасiчником i захопив цим заняттям родину, часто й управителi панського маетку запрошували подивитись до бджолиних сiмей.

І в селi майже всi шанували Харитона за те, що мiцним був господарем i дiтей своiх навчив любити землю i працювати на нiй.

Тiшився внучатами, якi пiдростали у великiй родинi.

–

А що, Марiе, давай поставлю нову хату: он скiльки в нас уже внукiв, як поприходять – поз’iжджаються усi, то й мiсця в хатi малувато, – якось подiлився думками з дружиною.

–

Чому ж i нi? Рiд наш розпросторюеться, слава Богу. Гарно зiбратися усiм разом за одним столом, – пiдтримала. – Не все ж тiльки працювати, не покладаючи рук.

–

А ще покриемо ми хату не солом’яними снiпками, а залiзом. Я вже й придивився i прицiнився, i трохи сторгувався з одним продавцем iз Звенигородки.

Марiя усмiхнулася: питае поради, а сам уже все вирiшив. Отакий у неi Харитiн: до роботи завзятющий i такими ж е i iхнi дiти, хвалити Бога!

За лiто й осiнь уже стояла iхня гарна, висока i велика хата, виблискуючи пiд сонцем залiзним дахом.

А тут, як грiм з неба, вдарила революцiя. І пани та iх управителi виiхали з села, нашвидкуруч розпродавши свое майно.

Частина селян кинулась грабувати та розбирати маеток i все з нього тягнути по своiх хатах.

Тепер мало не щодня в селi гули бджолиним вуликом сходки.

–

Забрати в хазяiв землю! – лунало. – Досить уже, нажилися!

–

Поздирати блискучi покрiвлi, щоб в очi не рiзало нам, бiднотi! – гуло на сходцi.

–

Зараз же i ходiмо!

І розлючений, пiдбурений ненавистю, жадаючий наживи, натовп кинувся робити самосуд.

Дзвенiло на Харитоновiй хатi сполохане залiзо, падаючи з покрiвлi на землю.

Заливалася слiзьми злякана Марiя з настраханими дочками Олександрою та Ївгою, якi, почувши про те, що роблять активiсти, прибiгли з малими дiтьми на руках.

А Харитiн? На що був твердохарактерний чоловiк, знепритомнiв i так лежав, не в змозi пiдвестися на ноги, тiльки тяжко стогнав.