Вибрики Золотого Теляти. Сатиричний роман

А тепер нi, тепер, я ж кажу, демократiя, тепер один закон для всiх, тепер порядок, тепер всi як один, один за всiх, i всi за одного, хай тепер спробуе тiльки з'явитись якийсь там пiдступний виродок, котрий би захотiв свого ж товариша пiд удар пiдставити – зразу ж такого витурять у три шиi iз влади назавжди, а то ще й посадять у в'язницю. Тепер уся влада, як один кулак, спробуй тiльки не виконай, що тобi влада наказала – такого отримаеш гостинця вiд цього кулака, що бiльше нiколи не захочеш владою нехтувати. Так що всi справно вiддають представникам влади все, що тiльки вiд них влада вимагае, i збирати цю данину можна зовсiм, зовсiм безпечно.

Всi найнижчi iз владоможцiв збирають призначену на кожного з них контрибуцiю, залишають дещицю собi, й вiддають вищим певну суму, тi вищi вiддають ще вищим, тi ще вищим, i так аж до самого найвищого. От, наприклад, мiй Ромка кожного дня повинен вiддати з назбираного за робочий день прибутку своему безпосередньому начальнику двiстi доларiв, i собi ж звичайно теж у Ромки залишаеться, себе ж нiяк не можна обдiлити теж. А той його начальник своему начальнику теж повинен вiдстебнути дещицю – i так далi аж на самий верх. І зрадникiв там у них нiяких не може бути – не хочеш працювати як треба по-людськи, хочеш своiм товаришам свиню пiдкласти, iди геть iз системи на вiльнi хлiби, а то й до в'язницi. Так що, тепер там зовсiм безпечно, повний закон i порядок пануе. Все тепер там чесно, як каже мiй Ромчик, все «по чесноку», або ж «усе пучком». Так що про всiлякi пiдступи з цього боку можеш не турбуватись, Гервасiю, – урезонював дядько Іван Славкового батька, котрий був би вже й не проти, аби його син зажив добробуту на нивi захисту закону i порядку, та й сам Славко слухав розповiдi сусiда Івана про досягнення його сина Романа не без прихильностi й захоплення.  – Кажу ж тобi, що смiливо можеш поблагословити Славка на службу в органа, там вiн точно вже хлiба без масла нiколи не iстиме. Туди аби тiльки попасти, спершу у пiшаках походить, а далi видно буде. Славко, вiн же в тебе, Гервасiю, метикуватий, там тiльки в пiшаках пообiтреться, пошлють його на навчання, освiту отримае, а далi як почне лiзти нагору – не зупиниш. А чим вище там, тим бiльший куш тобi будуть щодень вiдстiбати. Так що, довго роздумувати не раджу, смiливо хай Славко йде в ДАІ. А там Роман уже свiй, уже вiн тепер там прапорщик, i за Славка слово замовить. Так не роздумуйте, не пожалiете.

– Та воно то так, я б то й не проти.