Вибрики Золотого Теляти. Сатиричний роман

Ясна рiч, що пiд час складання смачного, запахущого кошика з кожним новим вдиханням цього райського «благовонiя» i з кожним новим поглядом, кинутим на цю незрiвнянну iстiвну красу щасливий Пузик-батько ставав усе менш i менш щасливим вiд вiдсутностi навiть якогось натяку на вiдповiдь на гiрке запитання про те, як мiг Господь Бог допустити таку величезну несправедливiсть, що вся оця iстiвна краса i велич, добута тяжкою працею, безповоротно проходить як повз власний рот Пузика старшого так i повз роти всiх його домочадцiв.

А треба сказати, що домочадцiв у не такiй вже й великiй оселi цього щасливого батька було не так вже й мало – Пузик-батько разом зi своею дружиною вже мали досить таки багато дiтей як чоловiчоi так i жiночоi статi, точну кiлькiсть яких ми не будемо тут наводити, адже iх точну кiлькiсть навряд чи знали й самi Пузики-батьки: не всi дiти в тi, малознайомi з медициною, часи виживали, й зiбрати всiх iх в одному мiсцi одночасно, щоб перерахувати, було неможливо.

Але все ж точно можна сказати, що дiтей у цих Пузикiв було багато, i бiльшiсть iз них зiбралася в хатi пiд час священного дiйства складання кошика з наiдками на хрестини свого новонародженого братика. І, я думаю, нiхто не сумнiваеться в тому, з якими почуттями всi цi маленькi й вже не дуже маленькi Пузики спостерiгали за неймовiрним видовищем, вдихали прекраснi запахи, лелiючи в своiх дитячих мрiях нездiйсненну казку споживання цих ласощiв i не встигаючи ковтати слину.

Коли ж кошик з наiдками був уже складений i накритий вишитим рушником, то погляд Пузика старшого вже не був поглядом щасливого батька, адже перед ним був уже не кошик для хрестин новонародженого, а нiби маленька труна з останками новопреставлених шлунково-кишкових мрiй.

Вiдiрвавши ж нарештi свiй сумний погляд вiд кошика, Пузик-батько озирнувся на своiх домочадцiв, зустрiвши такий же невтiшний сум на кожному з iхнiх облич; потiм взяв кошик, вiднiс його в сiни й сховав там вiд грiха подалi.