Мільйонна могила

Бджолам та мухам не до iдучих Танасових пiсячкiв. Вони злiтаються на нектаровий банкет, де поспiшають насититись. Мухи, наситившись, чепурились потираючи лапки одна об одну. Бджоли так i носили мед з наростами пилку на лапках. Батьки також не звертали анiякiсiнькоi уваги на надривний Танасикiв крик, мовляв, викручуйся сам, що i робив малюк. Вiн викручувався з мокрого, замовкав, тому, певне, залишився мовчазним на все життя з холодним поглядом з – пiд широчезних чорних брiв. Лише зрiдка чулося нiжне муркотiння, коли пiдходила з нiжним щебетом чи пiснею мати.

На ноги сп’явся Танасик пiд кленом, випав з колиски, взявся рученятами за пелюшки i пiдвiвся. Почав ходити навколо колиски. Його увагу привернув шум, то батько з такими як сам засмаглими жилавими худими, блискучими вiд поту вуйками рiзав на дрова крайнi дерева лiсу. Танас тiльки з роками зрозумiв, що таке свое. Народився вiн багатим. Чотирнадцять десятин лiсу з дiда – прадiда належали iхнiй родинi. Взимку лiс зрiжуть, весною натикають новий. Буде малюкiв ровесник служити йому i його нащадкам.

Смерiчки в частинi лiсу пробили землю, коли на свiт появився Танасик. Тепер мати прибирае малого i захищае вiд бур’янiв маленьке чудо. Яке то щастя може зрозумiти лише господар.

Здоровим дубочком рiс Танасик. А чому б i нi? Є в них що iсти i пити. Корови пристосованi жити в горах з коротшими переднiми ногами цiле лiто з десятками овець не покидають гору. Двi десятини землi понад струмком – справжне багатство в цiм краi. Батько вмiе круглий рiк зберiгати бульбу, доглядати сад, та й трудно сказати, що вiн не вмiе робити по господарству .

Мати напече таких солодощiв, що ними все село пахне. Правда, незручностi е також. Батьки мають за що купити через два – три роки чергових брата або сестричку. Тодi Танасик при дiдовi чи бабi, допомагае доглядати маленьких. Коли починають маленькi ходити, найбiльша морока. Слiдкуй, Танасику, аби не втопилися. Потiчок, який бере початок на горi, несеться недалечко вiд хати. Там i глибини нiякоi, горобцю по колiна, але, як стверджуе мати, такiй крихiтцi ложки води вдосталь аби втопитися.

Вiльготно Танасиковi , коли баба дiтей доглядае. Тодi вiн носить воду з потiчка, хмиз iз лiсу, допомагае батьковi.

Дарма що малий, умiе сокиру та молоток в руках тримати. Де щось важке, тато допоможе. Тiльки до старших звертатися не хочеться, все самому зробити б, все. Пiсля роботи iсть Танасик

– Не питай коли будемо обiдати. Вiзьми кусень хлiба та полiзь на черешню, поiж ягiдок.