Мільйонна могила

аж за вухами лящить. Мати ще й заохочуе мiж снiданком та обiдом:

Пiзнiше посилае в полуницю чи малину. А яблука з хлiбом – одна смакота. Цього нiхто не може заперечити

Дякуючи Танасиковi, грибами багата хата цiлий рiк: соленi, моченi, маринованi, сушенi, навiть перетертi на муку вони присмачують iжу. Танасик заготовляе трави та липовий цвiт для чаю. Так i знай, восени пошле мати за плодами шипшини, ожини та глоду. Пахне травами сама хата, не те що тiльки чай. Інодi хтось з дiтей не хоче пити чай, тодi мати повчае:

– Хворобi легше запобiгти нiж ii вилiкувати.

Ще про смерть приповiсть, як вона прийшла одного разу до глупака тай каже:

– Ну, пiшли. Я ж тебе попереджувала.

– Нi, – тiльки й спромiгся заперечити дурень.

– Як то нi? Недоiдав, недосипав, простуджувався до ломоти в кiстках. Серце поколювало? Нирки якi? Печiнка поболювала? Тепер пiшли, давай, давай, не опирайся.

Мати рахуе , що вся сила в iжi, тому ви, дiтки, мусите потiти бiля iжi. Правда, приемно вiдчувати, як надимаеться живiт вiд всякоi вкуснятини.

Аничка все своеi,мудруе над думками:

– Як на мою думку, то слiпа вiра, фанатизм – опiум для вiруючого. Вiн може переслiдувати iншого по тiй простiй причинi, що той думае не так як вiн.

Таких маемо багато. Тодi iде стiнка на стiнку, конфесiя на конфесiю, iдея на iдею, переконання на переконання, iнодi не тiльки морально, але й фiзично – доводить Аничка.

Вiн вернувся до долi Танаса.

У минулу вiйну, як i завжди, робилася ставка на молодь.

Не обминув ‘ опiум ‘ також Танаса. Йому довели, що Батькiвщина не вся краiна, не Сибiр, не Урал, Московiя i навiть не Киiвщина, а гора з чотирнадцятьма десятинами лiсу та чотирма десятинами орноi землi понад потiчком. Так би мовити, на батькiвщинi наголосили, про Батькiвщину забули.

Танас добре пам’ятае, як дiстались ще двi десятини його батьковi. Двi належали iхнiй сiм’i з дiда прадiда, другу половину купили у старого Гоцула. Повезло чоловiковi. Старший син Гоцула там на чужинi в Канадi заслав сам себе на каторгу так рокiв на десять.

Весь час робив та спав. Вiдпочивав лише для того, щоб завтра змогти працювати. Для того i iжу ковтав, хоча вона iнодi ставала поперек горла. Зате за десяток рокiв обзавiвся фермою. Давно кликав батькiв зi своiм братом до себе. Писав, що життя мае краще в сто разiв нiж дома. Якби казав в десять, то повiрили б та поiхали, а то як повiриш явнiй неправдi. Крiм того потрiбно покинути вiками нажите добро.