Життя як сон. Одна людина – два життя

А ось вже й веселе обличчя Василя, що пливло до нього назустрiч в натовпi перехожих. Обнявшись при зустрiчi, Вася сказав те, чого Дiма найменше очiкував:

– Ну, от тебе i запах. Коли ти вже встиг випити? Або це ще залишки вчорашнього?

– Повiр, це довга iсторiя. А ти пива, випадково, з собою не брав? А то голова так болить, що зараз, певно, вибухне.

– Звичайно, взяв.

– Давай тодi спершу темне.

– А звiдки ти знаеш, що я купував темне пиво? – здивувався Василь.

– Інтуiцiя, та й я ж тебе сто рокiв уже знаю.

Мене тобi вже нiчим не здивувати, – вiдповiв Дiма. Хоча насправдi вiн чомусь був абсолютно впевнений в тому, що його друг цього разу вiзьме точно таке ж пиво, а може, навiть те саме, як i вчора, або вiрнiше, сьогоднi увi снi. Але на повiрку виявилося, що лише одна пляшка збiглася. Саме та, яку вiн вгадав.

– Що ж, розповiдай, що там у тебе за iсторiя.

Зробивши кiлька ковткiв прохолодного пива, Дiма почав розповiдати все, що вiдбувалося з ним, намагаючись не забути жодноi деталi.

Як вiн i обiцяв, iсторiя виявилася довгою.

– Значить, ти хочеш сказати, що вчора… – закiнчивши слухати Дiмину сповiдь, почав було Вася, як друг його зупинив:

– Сьогоднi.

– Тихо, я тебе не перебивав. Ти хочеш сказати, що вчора, яке було сьогоднi, ми разом з тобою пили увi снi, а тепер у тебе похмiлля? – коротко пiдсумував Василь. – Це абсурд, такого не бувае. І ще увi снi ти розлучився з Лiзою, а насправдi, у тебе з нею все добре. І цей сон тривае постiйно.

Я правильно тебе зрозумiв?

– Типу того.

– І ти мене не розiгруеш? – як i слiд було очiкувати, Василь не вiдразу повiрив у Дiмину розповiдь. Та й хто б повiрив?

– Нi, звичайно, не розiгрую. Я серйозно, i клянусь, що все так i було.

– В такому разi я, чесно, не розумiю, що це з тобою вiдбуваеться, якщо все це дiйсно правда. Але точно знаю одне – це ненормально.

– Та я й сам розумiю, але мае ж бути цьому якесь нормальне, логiчне пояснення.

– Яке пояснення? Ти про що зараз говориш.

Може, щось i можна пояснити з усього цього, але як, як я питаю, ти поясниш те, що пив увi снi, а прокинувся з похмiллям? Хiба таке взагалi можливо у нашому свiтi?

– Я вже навiть не знаю, що можливо, а що нi.

– Сподiваюся, це хоч не заразне? – жартома запитав Василь.

– Та нi, це ж не застуда якась, i не грип.

– Гаразд, давай спочатку вирiшимо, ти до мене пiдеш ночувати або в гуртожитку залишишся? – змiнив тему Вася.