Мури. Зрозумій свої фантазії

Мури. Зрозумiй своi фантазii

Dim Ro Shpigelman

Это моя первая книга, в ней вы найдёте себя! В книге рассказывается о том, как люди могут видеть ту или другую ситуацию в своей жизни.

Мури

Зрозумiй своi фантазii

Dim Ro Shpigelman

© Dim Ro Shpigelman, 2017

ISBN 978-5-4485-2685-5

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

Прочитай i листай

Я саме та людина, яка просто ненавидить читати книги. У книгах розповiдаеться те, що люди знають як воно виглядае i по крайнiй мiрi можуть це уявити.

Кожна людина – це певна структура робота iз запрограмованими можливостями i уявленням про навколишнiй i потойбiчний свiти. Завжди автори книг запевняють що такого, ще нiхто не бачив i не чув. Коли ти розпочинаеш читати книгу, ти розумiеш що тебе обдурили. І тут е 2 варiанти вирiшення цiеi проблеми: перший – ти засмучуешся i вважаеш що книги це марна трата часу у життi, другий варiант – це ти будеш шукати ту книгу, у якiй тебе не заплюють i час не буде марним. Наведу один простий приклад, як розповiсти про те, що ти сам не знаеш. Інтригувати потрiбно iз самоi назви, типу не «Православна свiчка» i «Як вмирають атеiсти?», а назвати «Православний атеiст», як приклад. Людина просто не мае уявлення, як таке взагалi можливо! Чи наприклад, як вам така назва «Тату, ти моя донька». Ви напевно розриваете свiй мозок, як таке можливо, щоб тато був моею донькою, це ж взагалi божевiлля, але я це можу уявити у своiй головi. Саме це я хочу показати у своiх творах, показати те, чого не iснуе. Хоча це може здаватися вам дивним, але я можу розповiсти про те, чого сам не знаю. Я граюсь зi своiм болем заради того, що нiхто не побачить, фiзичне уявлення про нестандартне висловлювання. Це своерiдний апокалiпсис наукових провокацiй проти свiдомостi авторського глузду у безоднi iз дном, яке не мае кiнця. Завжди кульмiнацiя мае свiй кiнець, але ж вона також мае свiй початок. Нiколи не закiнчиться кiнець кiнця кульмiнацii. На паперi це може статися, але тiльки не у пам'ятi людини. Це типу, коли ти фiзично помираеш, але не душевно. Я можу передати емоцiю радостi з тусклим виразом обличчя. Мене важко зрозумiти, не вас. Моi твори розкажуть вам те, що ви не готовi почути. От на початку я зауважив, що «завжди» автори брешуть у своiх творах, але я те маленьке виключення iз усiеi цiеi густоi та тягучоi маси простолюду, незалежних вiд фiнансових можливостей.