ЛІЛЮЛІ

Ха-ха! – Горбун узяв партквиток.

…А Льоля подивилась на Марусю й подумала: «Боже мiй, хоч би скорiш вечiр, хоч би не провалити пародii на «Лiлюлi».

Так що сьогоднi дебют: пародiя на «Лiлюлi». І Льоля надзвичайно наелектризована.

…А це в даль майбутнiх вiкiв:

– Зима в п'ятiм роцi новоi ери була хора, бо довго не було снiгу, а була чвиря. Потiм випав срiблястий снiжок, але задмухав пiвденний з Озiвського моря вiтер, i снiжок – срiблястий – розтанув. Зимою були калюжi, i туберкульозний город[2 - 90 % сухотних.

] занидiв у журi. Це, безперечно, було боляче.

Капебеу формально забiгло вперед на тринадцять день – по календарю, мiсяцеслову, Юлiянському, i Украiна стала жити по Григорiянському новому стилю, «в стилi» уесесер.

Саме про тринадцять день, чортову дюжину: сьогоднi Новий рiк був ранiш рiздва приблизно[3 - Хто знае?] на тиждень. І це були не диканськi фантазii генiального Гоголя, а просто – факт.

Пiд Новий рiк снiгу не було, i, здаеться, за Тайгайським мостом не гув гудок.

Тiльки гули паровики – i в степ, i на станцiю. Але про цi гудки потiм.

…З товаришем Огре в тiм же домi живе й француженка Фур'е. Коли Фур'е брала вiолончель[4 - А в степу кричав гудок.], вона, Фур'е, думала i про вiолончель, i про Бордо.

І ще сказати: дiм iз фасаду – в дим, а заднi вiкна виходять туди, де рейки спiшать од станцii й пропадають у лiсах, в перельотах далi.

…Так що сидить горбун Альоша[5 - Некрасивий карлик.] бiля вiкна, що в степ, i переписуе героiчнi п'еси для Льолi.

Льоля з волоссям рiздвяних ляльок i з тендiтним бiло-рожевим обличчям. Обличчя нагадуе серпанкову фату – пiд вiнець. Вона працюе в мiсцевiм пролет – культi, в театральнiй студii, де керують[6 - В пролеткультi.] один бувший половий тульського трактиру, один бувший-небувший швайцар[7 - Вiдкiля – в анкетi не записано.] i вiсiм чи дев'ять iнтелiгентiв. Інтелiгенти щиро вiддаються працi, деякi навiть члени капебеу.

…Але Льоля надзвичайно наелектризована: як вона поставить пародiю на «Лiлюлi»?

…І ще сказати: напередоднi Нового року над городом паслись зорянi отари, а мiсяць, може, був, а може, i не був, бо кожному багато справ i кожний кудись спiшив.

…– Здаеться, не був: були зорянi отари й майже весняна теплiнь.

От.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/mikola-hviloviy-8345444/l-lul/) на ЛитРес.