ЛІЛЮЛІ

ЛІЛЮЛІ

Микола Хвильовий

ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1

«ЛІЛЮЛІ» Миколи Хвильового – психологiчна новела, в якiй автор порушуе проблему знецiнення моральних чеснот у новiй епосi***. Головнi героi твору – люди, для яких у любовних стосунках важливi лише зовнiшнiсть i тiло, а цнотливiсть стае предметом глузування для них. Найвiдомiшими творами автора е новели «Я (Романтика)», «Кiт у чоботях», «Арабески», «Мати», «Редактор Карк», «Свиня», «Ревiзор», «Повiсть про санаторiйну зону», незакiнчений роман «Вальдшнепи».

Микола Хвильовий (справжне iм’я Микола Фiтiльов)– талановитий украiнський письменник, майстер психологiчноi новели з елементами романтизму та iмпресiонiзму.

Микола Хвильовий

«ЛІЛЮЛІ»

Павловi Тичинi

І

Вилiтае експрес i курить.

Тодi в калейдоскопi:

– жита, степи, гони й пiвнiчний туман iз осiнньоi магiстралi. Провалюються темнi горизонти, оселi, байраки, глухi нетрi. Виростають фабричнi поселки, содовi заводи, шахти, домни. Експрес перелiтае яри, могили, похмурi перевали, i чути далекий надзвичайний гул.

…А за Тайгайським мостом, де починаеться робiтничий поселок: реальнi результати капебеу.

То заводський квартал, що вже не мовчить – вийшов iз нiмого мертвого кола й шпурляе в блакитнi межi крицевий i грiзний клекiт.

Це знае город.

…А вранцi, ввечорi, вночi в завданий час довго й спроволока гудить заводський гудок. – В центрi города гудка не чути.

– …А що пiд Тайгайським мостом?

Там теж гудки: то паровики – i в степ, i на станцiю.

То за кар'ерами пронизливо «кукушка» – кар'ери далi, за кiлька гiн.

Товариш Огре живе за мостом:

справа, недалеко, коли з города. Вiн татарського, казанського походження. Татарського мало: смуглявiсть, матовiсть, тьмянiсть, от. З ним живе двое. Так що газетна сучаснiсть. Прекрасна газетна сучаснiсть, як запах на клумбi: тютюн. Тодi ранкова зоря надiне новi сап'янцi й тихо, нечутно рипить по травi. Тодi каже горбун Альоша:

– Ізмайле, ти чудак.

Товариш Орге мило всмiхаеться:

– Чому чудак?

І справдi, чому чудак?.

. А у вiкно ллеться блакить, а десь кричать паровики. – Горбун теж усмiхаеться.

…І прийшла ще Маруся, i тому, що вона якась екзальтована дiвчина[1 - Горить i тече п'яною вишнiвкою.], думайте: каесему.

Так. Верещить:

– Бачила барахло минулого: академтеатр.

Точка… Айда, хлопцi, на суботник. Це ж чудовий пережиток каламбурного часу… Чуете?.. А ти, Альошко, живо в райком!.. Що?

І розказуе: полiтперевiрка, готовляться.