На нашем сайте вы можете читать онлайн «Мемуари українського Казанови». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Любовные романы, Современные любовные романы. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Мемуари українського Казанови

Автор
Дата выхода
13 мая 2017
Краткое содержание книги Мемуари українського Казанови, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Мемуари українського Казанови. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Антін Щегельський) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Новели Антіна Щегельського — це сатиричний погляд на життя в сучасній Україні. Писані майже з натури його герої —політики, державні службовці різних рівнів, журналісти, бізнесмени, прості селяни і робітники — живуть у вигаданому, але дуже близькому до реального світі. Їм зовсім не чужі усі вади і принади сучасного суспільства. У боротьбі за виживання вони тяжко працюють. І водночас не проминають нагоди підставити ближньому підніжку чи скочити в гречку. Ніжно закохуються й гірко розчаровуються. Словом, живуть.
Мемуари українського Казанови читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Мемуари українського Казанови без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Петро І досi не може до пуття збагнути, як те сталося, що вiн дозволив собi втратити розум. Загубити голову. Та ще й так, що не мае жодного бажання вiдшукати ii знову.
А почалося все з вiдкриття нового транспортного маршруту, який з’еднав iхнiй масив iз центром мiста, де Петро працював останнiх шiсть рокiв. Дарма, що там курсували старенькi рiзнотипнi мiкроавтобуси, переробленi з вантажних на пасажирськi десь у Бiлiй Церквi, на авторемонтному заводi. Головне – зручно. А що тi «бусики» переобладнували в’етнамськi iммiгранти-нелегали, то й сидiння в салонах установлювали пiд свiй зрiст.
Того разу йому поталанило. Сидяче мiсце у «задньому проходi» виявилося вiльним. Праворуч попереду всiлася трохи нижча за нього дiвчина. «А вона таки досить приваблива», – вiдзначив подумки й вiдразу забув про сусiдку, бо давно вже звик, що юнi красунi – не про нього.
Петро поринув у своi клопоти, подумки прокручуючи в пам’ятi плани на сьогоднi. Коли це раптом його увагу привернула та сама сусiдка попереду… Вiрнiше, навiть не сусiдка, а крiсло пiд нею, яке на крутому поворотi почало вiдхилятися лiворуч. Ще мить – i дiвчина звалиться на пiдлогу…
Петро вчасно пiдхопив руками спинку крiсла, яке було прикрiплене до пiдлоги лише за двi лiвi нiжки, й тим самим урятував незнайомку вiд падiння.
– Пусте, – вiдповiла вона. – Я, звичайно, дуже вдячна вам. Але менi вже скоро виходити.
Петро вже встиг забути ту незначну дорожню пригоду, коли якось уранцi знову зустрiвся в маршрутцi з незнайомкою. Цього разу юнка радо привiталася з ним i посунулася до вiкна, запрошуючи сiсти поруч. Дорогою роззнайомилися, обмiнялися кiлькома фразами нi про що.
Потiм була вiдпустка, тривале вiдрядження.
– Я так давно вас не бачила, – майже з докором промовила Лiда при черговiй зустрiчi. – Куди ви пропали?
Вiн чомусь аж зрадiв i самiй дiвчинi, й особливо докору, що прозвучав у ii голосi. Вiдтодi вже з нетерпiнням чекав кожноi випадковоi зустрiчi. Картав себе за те чекання, за знайоме з юностi хвилювання, що зненацька прокинулося на старостi лiт. Нагадував сам собi про рiзницю в лiтах.







