Пригоди українців у Анталії

– Пам’ятайте, що при вашому захворюваннi здоровий секс – найкращi лiки. Це i заспокiйливе, й тонiзуюче, i навiть снодiйне. А те, що не маете дружини, – не бiда. Вiзьмiть коханку. Або навiть просто попутницю на вiдпустку. Он в Інтернетi на сайтах знайомств безлiч подiбних пропозицiй. Вибирай, яка сподобаеться. І головне – жодних претензiй: з’iздили разом на вiдпочинок – i розбiглися.

– Воно то так. Але хто погодиться дiлити лiжко зi мною? Хай навiть за насолоду понiжитися у квiтнi пiд пiвденним сонцем та поплавати у Середземному чи Червоному морi?

– Ну, ви ще зовсiм не старий.

Та й фармацевтична промисловiсть на мiсцi не стоiть. Зараз стiльки всiляких препаратiв для лiтнiх людей понавигадували! І в сiмдесят чоловiк може почуватися двадцятилiтнiм.

– Та з цим у мене ще все гаразд. Я про iнше. Кому я такий потрiбний?

– А ви анекдот пам’ятаете? Уранцi пiдтоптаний чолов’яга пiдходить у спальнi до трюмо. Уважно роздивляеться своi худенькi руки i ноги, висхлi старечi сiдницi, величезне черево, лису голову з рiденькими кущиками сивого волосся, що стирчить понад вухами.

Потiм переводить погляд на юну красуню, яка мирно спить у його лiжку, i думае: «Це ж як треба любити грошi?!».

Цей анекдот i про нас iз вами. Просто ми ще не зустрiли тих, хто полюбить нашi грошi.

Екстремалка Лiда

Микола поволi брiв пiшохiдною зоною, що простягнулася мiж проспектами Свободи i Радянськоi Украiни. Останнiй пiсля проголошення незалежностi, дотепники з Виноградаря перейменували у «Нi правди, нi свободи».

Поринувши у невеселi роздуми, вiн мало не наштовхнувся на свою сусiдку iз горiшнього поверху, колишню коханку Лiду.

Майже удвiчi молодша за нього. Висока, статна, сексуальна. Ще й до того легка на пiдйом. Правда, замiжня. Але те не заважае iй колекцiонувати чоловiкiв. Власне, й Миколу вона звабила задля задоволення якоiсь дивноi примхи.

Сталося те на весiллi у сусiдiв. Пiнчуки саме женили сина. Микола i Лiдин Сашко, якому батьки недавно купили квартиру в iхньому будинку, були за водiiв у весiльному кортежi.

А потiм гуляли разом iз усiма. Гостi пили за здоров’я молодих, за майбутне поповнення сiм’i, яке, судячи з чималенького живота нареченоi, обiцяе не забаритися… Помаленьку хмелiли. І лише Сашко дивився на всiх тверезими очима. На пропозицii бодай пригубити чарчину, вiн резонно вiдказував:

– Я ж за кермом.

– То вiджени машину в гараж та й повертайся нормальною людиною, – радили сусiди.

Сашко стоiчно тримався до першого перекуру.