Антологія української готичної прози. Том 2

Так безладно посувалися ми в лiсi кiлька хвилин. Я вже надумав вирватися й тiкати. Ждав тiльки вiдповiдного моменту. Та от несподiвано знову засвiтив ясний мiсяць: перед нами повстала свiтла прогалина…

– Тут! – почув я хрипкий голос одного з армiйцiв.

Усi стали.

І вiдразу чогось заметушилися, залопотiли жахливими голосами… Усi вирячилися на прогалину, а в очах iхнiх стояв переляк… Я й собi глянув на прогалину й скам’янiв… Так з десяток ступнiв од нас серед веселоi прогалини, освiтленоi промiннями мiсяця, танцював на заднiх лапах мiй ведмедик.

Армiйцi вже без тями метушилися… І от один вистрiлив на прогалину… Ведмедик собi танцював далi, весело дивився на мене, нiби посмiхався…

Знову вистрiлило враз двое. Ведмедик усе танцюе…

Жах напав на моiх катiв. З криками: «Леший! чорт!» вони, як зачумiлi, кинулися навтьоки з рушницями й бомбами. Я зостався сам, бо зараз же за втечею армiйцiв i мiй ведмедик зник.

Уже я знав, що врятований.

Пiшов на ту прогалину, подивився на те мiсце, де танцював ведмедик. Тут тепер пишався розкiшний будяк з червоними головами, а навкруги – свiжа, соковита трава. Я зiрвав собi з будяка одну голiвку напам’ять i пiшов далi. Лiсом пройшов до села, звiдти до другого.

Починався лiтнiй ранок. Сховався на цвинтарi в гущавинi й тут проспав до вечора.

За тиждень, моi панове, рана моя загоiлася, а я прибув до вас.

Як ви собi не мiркуйте: чи мiй ведмедик сидить тiльки в моiй уявi, чи вiн у дiйсностi iснуе, як якийсь дух, чи мара, у всякому разi це для мене нерозгадана тайна.

Олена Кисiлевська

24.03.1869 р., м. Монастириськ, Тернопiльщина – 29.03.1956 р. м. Оттава, Канада.

Навчалася у Станиславовi, жила у Львовi та Коломиi. Брала участь у жiночому русi, двiчi вибиралася сенатором польського сейму. Видавала журнал «Жiноча доля» (1925–1939), «Жiноча воля» (1932–1939), «Свiт молодi» (1932–1939).

Першi оповiдання надрукувала у «Лiтературно-Науковому Вiстнику» (1903). Багато мандрувала, завдяки чому з’явилися книги «Вражiння з дороги» (1910), «Пiд небом пiвдня» (1935), «Швайцарiя» (1935), «Подорож до Африки» (1937). Багато писала для дiтей, збирала фольклор.

Оповiдання пiд псевдонiмом О. Галичанка було надрукуване в «ЛНВ» («Лiтературно-Науковому Вiснику») (1911, т. 56).