На нашем сайте вы можете читать онлайн «Антологія української готичної прози. Том 2». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Ужасы / мистика, Ужасы. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Антологія української готичної прози. Том 2

Автор
Жанр
Дата выхода
14 ноября 2015
Краткое содержание книги Антологія української готичної прози. Том 2, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Антологія української готичної прози. Том 2. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Антология) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Моторошна, або готична, проза – зараз один з найпопулярніших жанрів фантастики. Вона має глибоке коріння, але як жанр розквітла в Європі у XVIII сторіччі. Класична готична проза в кожній європейській літературі виглядає по-різному. Особливістю ж слов’янських літератур є те, що надприродне зображується з великою дозою гумору і тяжіє до фольклорного тлумачення фантастичних подій та образів.
Том, який ви зараз тримаєте у руках, присвячений готичній прозі ХХ ст. і обіймає творчість письменників, які творили на початку сторіччя, у міжвоєнний період та в діаспорі. Сюди увійшли твори Івана Франка, Василя Стефаника, Гната Хоткевича, Надії Кибальчич, Антіна Крушельницького, Наталени Королеви, Гната Михайличенка, Софії Яблонської та багатьох інших.
Антологія української готичної прози. Том 2 читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Антологія української готичної прози. Том 2 без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Я пiзнала ii – мого серця не обманить нiщо.
Яке дивне чуття!.. То ляк, то радiсть переймае мене тепер, коли сповнилося се мое вперте бажання…
Але що се було? Привид? Галюцинацiя? Чи, може, я божеволiю? Все одно! Щоб тiльки вона ще вернула! Щоб тiльки я мала ii все у снi чи на явi, здорова чи недужа. Я бажаю сього одного, бо без неi так далi жити несила!
Приходь, дитино! Я вiтаю тебе, як мое одиноке щастя! І пiду з тобою всюди – хоч би на край божевiлля!..
І знову вона прийшла. Я не спала, навiть не лежала.
В тiй хвилi, забуваючи про страшну дiйснiсть, в тривозi о ii здоров’я, я поспiшно вiдхилила дверi й на мить побачила, як вона, клячучи на канапi, вихилилась до половини поза вiкно i нахилилась над кущем своiх улюблених бiлих, пустих рож.
Я бачила виразно ii перехилену головку i велику галузку напiврозцвилих рож…
Ледве я скрикнула й ступила крок, щоб приблизитись до вiкна – в тiй хвилi воно само зачинилося, – а вона зникла, розвiялася iз запахом рож, що лишився потiм в кiмнатi.
* * *
З того часу вона часто вертае. Часом побачу на мить, як вона похилена над столиком читае книжку – часом зачую ii насилу здержуваний кашель, часом побачу при фортеп’янi i навiть зачую – сама не знаю чи вухом, чи нервами, ii тужнi, ледве чутнi, добре менi знанi мельодii…
Раз прийшла чогось зворушена.
Що вона хотiла сказати? Що долягае моiй голубцi? Чому ж не дав вiн iй заговорити? Чом вiд якогось часу, вiн пiдглядае за мною, кличе мене, тягне вiчно мiж люди?! І то саме тепер, коли я так бажаю тишi, супокою, аж дрожу, щоб не сполошив хто мою солодку пташину. Вона так скоро тодi зникае! – Куди? я й досi не додивилась.
Лише ii прихiд я нераз бачу. Часом тихонько вiдчинить дверi, так, як колись, коли хотiла мене ненадiйно зайти;[9 - Зайти – несподiвано застати.] то знов, як ось сеi ночi, ввiйде до хати з промiнням мiсяця. Було так ясно. Мiсяць стояв на небi високо, свiтло його, наче бiла, ясна дорога, входило тихо крiзь вiкно. Помаленьку посувалось воно чимраз далi – аж з бiлих променiв, наче з бiлоi заслони, розвинулася постать Марусi.











