Антологія української готичної прози. Том 2

Страхiттями переповнена повiсть «Александрiя» про подвиги Александра Македонського. У будь-якому украiнському лiтописi присутнi фантастичнi iстоти – змii, бiси, потворнi iстоти, навiть Самiйло Величко у свому описi козацьких воен наводить оповiдання про Сатира.

У Галичинi фантастична лiтература творилася як украiнською, так i польською та латинською мовою. У XVI–XVIII ст. видано було кiлька збiрникiв коротких фантазiйних оповiдок-фацецiй. Вiдьми й чорти оспiванi львiвськими поетами Себастiаном Кленовичем, Варфоломiем Зиморовичем та Шимоном Шимоновичем.

Іньший львiвський письменник XVIII ст. Бенедикт Хмелевський написав цiлу книгу про чортiв та вiдьом, завдавши собi неабиякого зусилля, аби всiх iх класифiкувати.

Про розвiй готичноi прози в Украiнi ХІХ ст. прочитаете у вiдповiдних томах. Том, який ви зараз тримаете у руках, присвячений готичнiй прозi ХХ ст. i обiймае творчiсть письменникiв, якi творили на початку сторiччя, у мiжвоенний перiод та в дiяспорi.

Наприкiнцi ХІХ – на початку ХХ столiть твори про чортiв, вiдьом й iньшу нечисту силу пишуть Любов Яновська, Степан Васильченко, Федiр Кудринський, Іван Нечуй-Левицький (повiсть «Запорожцi»), Гнат Хоткевич, Одарка Романова, Клим Полiщук.

В той час, як уже в ХХ ст. готична проза на великiй Украiнi йде на спад, а пiд совiтами взагалi занепадае, в Галичинi вона набувае усе ширшоi популярности. З’являються твори Наталi Кобринськоi, Наталени Королеви, Василя Королiва-Старого, Богдана Лепкого, Василя Софронiва-Левицького, Антiна Крушельницького, Михайла Яцкова, Стефана Грабинського, Ростислава Єндика.

По вiйнi в дiаспорi готичну прозу творять Софiя Яблонська, Вiра Вовк, Ігор Качуровський, Ярослав Острук, Мирон Левицький, Марiя-Анна Голод, а в Украiнi – Валерiй Шевчук, Володимир Дрозд, Вiктор Волощук та iньшi.

Ігор Качуровський в статтi «Готична лiтература та ii жанри» («Сучаснiсть», № 5, 2002) писав, що «коли на початку сiмдесятих рокiв виникла була нагода видати в англiйському перекладi збiрку готичних новель (а iх мало бути 13), то, попри наше бажання, матерiялу для такоi збiрки тут, на Заходi, не знайшлося».

Я так думаю, що не дуже шукали, бо в закордонних бiблiотеках бiльшiсть iз перерахованих мною авторiв е.

Ю. Винничук

Іван Франко

27.08.1856 р., с. Нагуевичi на Дрогобиччинi – 28.05.1916 р., похований у Львовi.

Залишив багатющу лiтературну спадщину у всiх iснуючих жанрах, яку не вичерпують виданi у 1980-х роках твори у 50-ти томах.