На нашем сайте вы можете читать онлайн «Антологія української готичної прози. Том 2». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Ужасы / мистика, Ужасы. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Антологія української готичної прози. Том 2

Автор
Жанр
Дата выхода
14 ноября 2015
Краткое содержание книги Антологія української готичної прози. Том 2, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Антологія української готичної прози. Том 2. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Антология) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Моторошна, або готична, проза – зараз один з найпопулярніших жанрів фантастики. Вона має глибоке коріння, але як жанр розквітла в Європі у XVIII сторіччі. Класична готична проза в кожній європейській літературі виглядає по-різному. Особливістю ж слов’янських літератур є те, що надприродне зображується з великою дозою гумору і тяжіє до фольклорного тлумачення фантастичних подій та образів.
Том, який ви зараз тримаєте у руках, присвячений готичній прозі ХХ ст. і обіймає творчість письменників, які творили на початку сторіччя, у міжвоєнний період та в діаспорі. Сюди увійшли твори Івана Франка, Василя Стефаника, Гната Хоткевича, Надії Кибальчич, Антіна Крушельницького, Наталени Королеви, Гната Михайличенка, Софії Яблонської та багатьох інших.
Антологія української готичної прози. Том 2 читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Антологія української готичної прози. Том 2 без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Били, аж гомiн вiд двора вiдбивався. Панi втiкала до свого покою i голову пiд подушку ховала. Мiгрина, спазми, не виходила до обiду, а назавтра знов усе йшло своiм порядком. Панi добра була, милосердна, але що ж вона могла порадити: «Я тобi до твого дiла не мiшаюся, а ти менi до мого не втручайся», – говорив пан, а як вiн сказав, так i було. Цiкава рiч, що як колись перед кобилою люди ногами землю збили, так вона й донинi не заросла травою, нiби навiть трава на тiм мiсцi рости не хоче.
Гiсть вiдвернувся вiд вiкна i перейшов до другого покою.
– Тут звичайно мешкав учитель або учителька, вчили дiтей. Остатню спровадили з Нiмеччини. Висока, бiлява, горда. Дiти слухали ii i добре вчилися. Аж приiхав з-за границi панич. Не знаю, чи так вона йому подобалася, чи тому, що на селi не мав що робити, досить того, що почав з нею романс. Але не на свою трафив. Не дала собi голови закрутити, зробила скандал. Не знаю, чим той скандал був би скiнчився, коли б одного ранку не витягнули були нашоi учительки зi ставу неживою.
Вiдчинив вiкно i показав на плесо.
– Іду я до офiцини, дивлюся, а на ставi щось нiби коса. От, гадаю собi, щось менi привидiлося, бо звiдки би там взялася коса? Але нi, бачу, коса, то випливе, то потопае, пiдходжу ближче, а на водi нiби рука воднi лiлеi ловить… Потопельниця… Побiг я до двора, наробив крику, i витягнули. О, бачать пан, о, пiдпливае рукав, видно пальцi, о, о, волосся колишеться на хвилях… І так все, коли мiсяць уповнi…
А тепер вертаемо до гостинноi, тут, де стався припадок з моiм покiйним паном.
Донесли до пана i – почалося. «Я з вас, гайдамаки, дев’яту шкуру зiдру!» – вiдгороджувався пан. Аж одноi ночi чуемо: в парку якiсь голоси – бренькiт кiс, вогнi… Що такого? Пiслали маршалка.
«До стрiльб! Ми iх кулями розженемо, як встеклих псiв!»
Почула панi i вхопила пана за руку:
«Поки я жива, ти того не зробиш. Не хочу, не допущу».
«Так що? Чекати, аж впадуть до двора i перерiжуть нас?»
«Божа воля, iх i так бiльше. Треба по-доброму пробувати. Пiшлемо за парохом».











