Антологія української готичної прози. Том 1

А люди тим часом гинули з голоду. Вона ходила в дорогому едвабi i алмазах, а ii пiдданi не мали чим накритися вiд холоду i вiтру. Коли хто заборгував – кара була нещадна, та вона часто i без вини жорстоко карала. Так живучи, ця злостива жiнка помiтила, що вона вже в лiтах, а сумлiння шепотiло iй, що закiнчитися колись жорстоке панування, та й здоров’я почало занепадати. Побачивши свою близьку кончину, вона перемiнила своi звички, зробилася побожною i милосердною, давала милостиню жебракам, вiдписала якiсь грошi на монастир у Полоцьку, лише б молилися скрiзь, щоб Бог дав iй здоров’я i дозволив довше жити на свiтi.

Задзвонили у всiх церквах, зiбрався люд, оголосили про це з амвону, полетiли в небо молитви побожних людей i звiстки про священнi жертви.

Полагiднiвши вiд молитов вiрних, Бог зглянувся над грiшницею, дозволив довше жити на цiй землi i чекав покаяння.

Панi прожила рокiв сто, та не тiльки не змiнилася на краще, але гнiв i жорстокiсть ще й виросли у ii серцi. Отже велика частина ii пiдданих, залишивши своi хати, поневiрялася свiтом у пошуках харчiв, лакеi розбiгалися, кленучи свою панi.

Сусiди ii ненавидiли, нiхто не провiдував, нiхто з нею не зустрiчався i навiть не пробував наблизитися до ii житла. А гнiв нищив ii тiло, сушив вiд злостi, i постать ii з дня на день малiла.

Живучи довго отак у забуттi, вона так зсохла, що скидалася на хворого карлика, а згодом на немовля, худнучи усе дужче. Нарештi перемiнилася в якусь дивну комаху, з обох бокiв виросли у неi довгi прозорi крила.

Проте лють i далi горiла у ii серцi.

Минуло багато рокiв. Та грiшна жiнка жила, перетворена на якусь крилату почвару, а хто проходив повз ii житло, бачив, як вона вилiтала звiдти зi страхiтливим криком i проганяла переляканого перехожого, лiтаючи в нього над головою.

Приiхавши здалеку, новий дiдич почав господарювати в тому маетку, а коли сусiди розказали йому про напади страшноi комахи, наказав повiдчиняти усi вiкна, обкурити димом кiмнати, i марно та почвара‚ зi страхiтливим писком i криком кидаючись в очi, жахала людей.

Переможена димом, вона мусила вiдлетiти в сад i сховатися мiж дерев. Але злiсть кипiла в ii серця, i вона хотiла будь-що вигнати нового господаря з будинку.

Лакеi дiдича розповiдали, що опiвночi чути галас i якийсь писк пiд пiдлогою i по кутах, iнодi з’являються страшнi видiння i якiсь iстоти, схожi на жаб i жукiв з чорними котячими головами i блискучими, як iскри, очима; коли хто пiдiйде, вони вмент зникають у шпарах.