Антологія української готичної прози. Том 1

А що це мусили бути злi духи, вони радили пановi запросити священика i посвятити будинок. Пан смiявся i говорив, що то все iм ввижаеться через iхнi забобони, адже досi вiн нiчого такого не бачив.

Через декiлька днiв опiвднi небо було погiдне. Дiдич вiдкрив вiкна i сидiв один, задумавшись, у кiмнатi. Тут залiтае комаха, кружляе кiмнатами, в писклявому ii голосi чути страшнi прокльони i анафему. Вона сiла перед паном на столi – вiн помiтив мовби жiночу постать, ноги i руки сухi, схожi на бджолинi, i сама тонка.

Тут вона злiтае зi столу, кружляе навколо його голови i вже хоче забитися в його волосся. Вiн же, накривши голову хусткою i вiдмахуючись, як вiд бджоли, вибiг наляканий з будинку i наказав лакеям прогнати ту страшну почвару димом та зачинити вiкна.

Минуло кiлька днiв. Коли пан читав у саду пiд липою роман, знову з’явилася та комаха i бризнула краплю якоiсь отрути, що пропалила сторiнки i панську сорочку. Комаха, в’ючись над головою, лаяла i кляла його писклявим людським голосом.

Весь дрижачи з переляку, пан ускочив до кiмнати i став думати, як позбутися цього страхiття. При кожнiй зручнiй нагодi комаха мстила йому. Одного разу, коли пан верхи об’iжджав своi поля, вона, лiтаючи поряд, пронизливим криком злякала коня, який з копита полетiв через рови i пагорби i скинув господаря. І той лежав скривавлений, не дихаючи, поки не пiдбiгли орачi. Вони принесли пана додому, i лiкар ледве вирятував його вiд смертi.

По всiй околицi розiйшлися цi чутки, тiльки i говорили що про злу жiнку, яка перетворилася на страшну комаху. Всi сусiди шкодували пана, але нiхто з них не провiдав хворого, бо боялися наблизитися до його маетку.

Коли пан очуняв i думав, як позбутися проклятоi комахи i злих духiв, з якими вона зiйшлася, то згадав раду своiх лакеiв i дозволив запросити священика та посвятити будинок. Так пiсля заходу сонця, коли комаха, сховавшись у травi, спала, вiн наказав запрягти коней i вночi поiхав до Полоцька.

Коли прийшов до монастиря i розказав, що з ним лучилося, всi вжахнулися. Священик сказав:

– Це, напевно, злi духи i якась чарiвниця, яка зовсiм вiдреклася Бога.

З самого ранку пан зi священиком, не боячись нападу комахи, вирушили додому.

Прибули до маетку. Священик, прочитавши молитви, почав кропити святою водою кiмнати. Страх згадати, що там робилося.