Антологія української готичної прози. Том 1

Тут бачимо: iде схожий на стовпа, вихор, пiднiмаючи вгору пiсок i все, що йому попаде на дорозi. Крутячись виром, минае поле недалеко вiд нашоi сiножатi. Зi здивуванням дивимося на це. Але Василь кидае граблi, бiжить полем, зустрiчае стовп вихору i, простягаючи йому руку, кричить:

– Як ся маеш, брате!

А з клубiв пилу подае i йому хтось чорну, як вугiль, руку. Стовп, крутячись, пiшов далi полем. Страх охопив усiх нас. Повернувся Василь, але нiхто йому слова не посмiв сказати. Зрозумiли усе, що вiн запанiбрата з духом проклятим.

З того часу нiхто з ним розмовляти не хотiв; всi його боялися, i навiть тi почали вiд нього утiкати, з ким ранiше дружив.

Вся волость про це дiзналася, дiйшла чутка i до вух пана та економа. Вони не хотiли цьому давати вiри, i коли якось пан в маетку запитав самого Василя, чи правда те, що говорять, вiн, лаючи всiх, вiдповiв:

– Тим дурням завше щось примариться, аби розносити брехню i плiтки.

І пан його не зачiпав.

Антiн, добрий чоловiк, завжди Василю вселяв страх перед Богом, напучував, змушував ходити до церкви i молитися.

Вiн же смiявся зi всього, усiм погорджав та iшов замiсть служби Божоi до шинку.

Нарештi вирiшив оженитися. Антiн вважав, що гарна дружина i змiна в життi виправлять його. Посилав сватiв не тiльки в свою, але i в чужу волость. Але всюди вiдмовляли, бо слава про Василевi пригоди i про його лихий характер розiйшлася далеко.

Василь погорджав усiма i насмiхався зi всього, кажучи, що вiн давно вже сам собi вибрав наречену, яка йому найбiльш до вподоби.

Не хотiв спочатку про це нiкому говорити, але тепер оголошуе всiм, що закоханий в Оринину дочку Галю, що признався iй i вже отримав вiд неi згоду.

Почувши це, Антiн вельми засмутився i раiв йому вiдмовитися вiд цього намiру, бо про Орину ходять чутки, що вона жiнка лиха i чарiвниця, а яблуко вiд яблунi недалеко котиться, то, може, i дочка буде такою. Проте всi поради були даремними i Василь ще частiше почав вiдвiдувати Оринину хату.

Дивлячись на його прихильнiсть до Галi, однi сусiди iз смiхом казали:

– Пiзнав рiвний рiвного, буде пара дивная.

Іншi хвалили: Галя буде доброю жiнкою i не пiде материними слiдами. Були i такi, що казали, мовби його любов не справжня, а мовби йому пiднесли щось у напоi, i хоч вiн i запанiбрата з чортом, а таки трапив на спритнiшу i сам був зачарований.

Щиро старався Антiн змусити його вiдмовитися вiд свого намiру.