Антологія української готичної прози. Том 1

Але що трапилося! Хоч дорогу вони знали настiльки добре‚ що могли з зав’язаними очима добратися‚ але довелося до самого свiтанку проблукати‚ не вiдаючи в якi забрели сторони. Аж при свiтлi бiлого дня помiтили, що всеньку нiч кружляли довкола корчми, але знайти ii не могли, коней вимучили i самi невиспанi вернулися домiв.

Пiсля цього вирiшили приiхати до Пракседи перед заходом сонця. Купили горiлки i при келишку якийсь час бавилися, а потiм‚ прикинувшись п’яними, поклалися спати на лавах, однак кожен з них поглядав з-пiд руки, аби розгледiти чим корчмарка буде зайнята опiвночi.

Вогонь загас‚ але в корчмi не було темно‚ бо у вiкно свiтив повний мiсяць, час минав для них надто довго‚ тому‚ коли вони почули пiяння пiвнiв у стодолi‚ то вирiшили‚ що вже по пiвночi i iхне очiкування марне. Один встав, вийшов за дверi i побачив таку дивовижу: велетенський когут на високих журавлиних ногах‚ вбраний у нiмецький одяг i капелюх‚ спiвае‚ сидячи на драбинi.

Переляканий, вернувся до корчми, оповiв побачене своiм товаришам‚ вони вийшли з корчми‚ запрягли коней i чимдуж поквапилися додому. Поблизу свого села зустрiли парубкiв, котрi щойно по вечерi йшли в поле ночувати при конях, вони й розтлумачили невдахам‚ що до пiвночi ще далеко.

Коли iм i за другим разом не вдалося упiймати Пракседу на гарячому вчинку, як вона молоко краде коровам, то подалися до пана i оповiли про все‚ що з ними трапилося i про сатану, який на драбинi‚ як когут спiвав.

Проте пан, економ та iншi у маетку не тiльки не повiрили iм, але ще й висмiяли.

Так ото Пракседа й жила собi спокiйно‚ продовжуючи займатися своiм негiдним ремеслом. Коли ж у неi народилася донька‚ то всi про те знали‚ що вона нiколи своеi дитини не перехрестила. Оповiдали також тi‚ що ночували у корчмi‚ що уночi‚ коли Пракседа спала‚ якийсь чорний карлик з великою головою колисав колиску з малою Варкою‚ вдивляючись у ii очi.

Дiвчина росла i рiк за роком гарнiшала. Мала вона на вустах родимку‚ яка на думку парубкiв ii тiльки прикрашала‚ але що дужче ту родимку хвалили‚ то вона усе бiльшою росла та так‚ що ii матiр почали застерiгати‚ аби та пляма не спотворила обличчя дiвчини. Але Пракседа не звертала на iхнi слова уваги i та родимка довела молодих людей до нещастя.