Кандід: Філософські повісті (збірник)

І тут, на тих околицях, якi видаються йому певнiшими, вiн знову розпочинае свою фiлософську дiяльнiсть, стае справжнiм громадянином свiту. Тепер Вольтер спiвпрацюе в Енциклопедii, успiшно ангажуе до цiеi справи своiх друзiв – лiберальних кальвiнiстiв. Але знову ж так само, як i в Потсдамi, вiн мусить вiдступити. Консисторiя забороняе ставити вдома театральнi п'еси. Викликае обурення те, що вiн наважився у справi Сервета назвати душу Кальвiна «страхiтливою». Справжню бурю викликае енциклопедична стаття «Женева», написана разом з д'Аламбером; Вольтер пересварюеться зi своiми колегами.

За той час доходить вiстка з Парижа про заборону Енциклопедii; Руссо поривае своi стосунки з Дiдро, виходить з редакторськоi та авторськоi групи д'Аламбер. Припиняе свою спiвпрацю в Енциклопедii i Вольтер i виiздить у груднi 1760 року в Ферней, у французький кантон Жекс.

Саме в той час, коли спалахнула Семилiтня вiйна, Вольтер «обробляе свiй сад»: вiн пише «Кандiд, або Оптимiзм», який виходить друком у сiчнi 1759 року.

І все ж таки Вольтер залишаеться Вольтером: встрявае в полiтику, веде секретну дипломатiю, потайки бере на себе функцii посередника мiж Фрiдрiхом II, з яким поновив листування, i французьким мiнiстром, вигадуючи хитрi iнтриги. Вiн розважливо вважае, що iнтереси Францii вимагають швидкого поновлення миру Вiдтепер його життя набувае чiткого спрямування. Як сiльський помiщик, вiн будуе, обробляе землю, садить дерева, сприяе нововведенням у мiсцеву промисловiсть, розмiшуе емiгрантiв-годинникарiв iз Женеви. У своему замку вiн веде активне життя: з усiх сторiн Європи до нього прибувають вiдвiдувачi. Вiн постiйно у суперечках зi своiми священиками, своiм епископом, пасторами Женеви, з Руссо та iншими. Про одну таку суперечку згадав Іван Франко у своiй статтi «Мислi о еволюцii в iсторii людськостi» (1881): «ще в половинi минулого вiку насмiшник Вольтер, читаючи "Conrat social" Жана. Жака Руссо, говорив, що, читаючи тi предковiчнi iдилii, йому й самому забагаеться скинути з себе одежу i лазити рачки». [12 - Франко І. Твори у 50 т. Т. 45 – К., 1986 – С. 80.] Вiн очолюе фiлософську кампанiю за реформу правосуддя i держави, за свободу, а особливо за толерантнiсть; пропонуе звести християнську релiгiю до деiзму, чiтко пiдпорядкованого полiтичнiй владi. У своему змаганнi iз клiром. Вольтер шукае спiлки з королями та правителями, магiстрами, встрявае у всi справи, якi намагаеться використати у своiй боротьбi проти релiгii.