Простак

М-ль де Керкабон усе хотiла дiзнатися, як сказати «кохати»; вiн вiдповiв: «тровандер»[13 - Усi цi слова справдi гуронськi. (Прим, авт.)] – i доводив, не без видимоi рацii, що цi слова цiлком вартi вiдповiдних iм французьких й англiйських. Усiм гостям здалося, що «тровандер» – дуже гарне слово.

Пан прiор, мавши в своiй книгозбiрнi гуронську граматику, що ii подарував йому превелебний панотець Сагар Теодат,[14 - Превелебний панотець Сагар Теодат – католицький мiсiонер, який проповiдував християнство серед гуронцiв, автор книги «Мандрiвка краiною гуронцiв» (1632) та словника гуронськоi мови.

] францiсканець i вславлений мiсiонер, вийшов на хвилину з-за столу, щоб перевiрити гуронця. Повернувся вiн задиханий вiд нiжностi й радостi й визнав Простака за справжнього гуронця. Потiм трохи обмiркували численнiсть мов i погодилися, що, коли б не було пригоди з вавилонською вежею,[15 - Натяк на Вавилонську вежу i Вавилонське стовпотворiння (Буття, XI, 1–9)] всi на землi розмовляли б французькою мовою.

Суддя-розпитувач, який все ще трохи не довiряв новiй людинi, тепер вiдчув до нього глибоку пошану.

Вiн розмовляв з ним чемнiше, нiж ранiше, чого Простак i не помiтив.

М-ль де Сент-Ів дуже цiкаво було знати, як кохаються в гуронському краi.

– Роблячи прекраснi вчинки, – вiдповiв гуронець, – щоб сподобатися особам, якi скидаються на вас.

Усi гостi плескали в долонi i дивувалися. М-ль де Сент-Ів почервонiла й була дуже рада. М-ль де Керкабон теж почервонiла, але не була така рада; ii трохи вкололо, що ця гречнiсть адресувалася iй; але вона була така добра, що прихильнiсть до гуронця вiд цього зовсiм не змiнилася.

Вона дуже добродушно запитала в нього, скiльки коханих було в нього в Гуронii.

– У мене була тiльки одна, – сказав гуронець, – це м-ль Абакаба, приятелька моеi дорогоi годувальницi. Очерет не такий стрункий, горностай не такий бiлий, вiвцi не такi сумирнi, орли не такi гордi й сарни не такi легкi, як була Абакаба. Якось вона гналася за зайцем недалечко вiд нас, миль за п'ятдесят вiд нашоi оселi; один погано вихований альгонкiець,[16 - Альгонкiець – представник групи iндiанських племен Пiвнiчноi Америки, яка сусiдить iз iрокезами] що жив за сто миль далi, хотiв вiдiбрати у неi зайця; я дiзнався про це, побiг туди, ударом палицi перекинув його на землю i, зв'язавши руки й ноги, привiв його до нiг моеi коханоi.

Батьки Абакаби хотiли з'iсти його, та я нiколи не мав смаку до таких бенкетiв. Я вiдпустив його на волю й узяв собi за друга.