Ляльковий дім

Ласунка часом сьогоднi не бенкетувала в мiстi?

Нора. Нi, що тобi спало на думку?

Гельмер. Чи ласунка не забiгала до цукернi?

Нора. Нi, далебi, Торвальде…

Гельмер. І не скуштувала варення?

Нора. Та де там.

Гельмер. І навiть не похрумкала мигдалевих тiстечок?

Нора. Нi, Торвальде, запевняю тебе…

Гельмер. Ну, ну, не хвилюйся, я, звичайно, тiльки жартую…

Нора (йде до столика праворуч). Менi б i на думку не спало чинити всупереч тобi.

Гельмер. Так, я знаю, ти ж дала менi слово… (Пiдходить до неi.

) Ну, нехай, тримай при собi своi маленькi рiздвянi секрети, люба моя Норо. Вони однаково виявляться сьогоднi ввечерi, коли ми засвiтимо ялинку.

Нора. Ти не забув запросити доктора Ранка?

Гельмер. Забув. Та нiчого, вiн же й так вечеряе в нас. Зрештою, я його запрошу, коли вiн прийде сюди перед обiдом. Доброго вина я замовив. Ти не повiриш, Норо, як я радiю сьогоднiшньому вечоровi.

Нора. І я також. А як радiтимуть дiти, Торвальде!

Гельмер. Ох, як приемно вiдчувати, що ти досяг порядного, забезпеченого становища, що маеш солiдну платню.

Правда ж, приемно думати про це?

Нора. О, дивовижно!

Гельмер. Ти пам'ятаеш торiшне Рiздво? Ти цiлих три тижнi перед тим замикалася ввечерi в себе i до пiзньоi ночi робила квiтки на ялинку та iншi прикраси, хотiла ними нас здивувати. То був найнуднiший час у моему життi.

Нора. А менi зовсiм не було нудно.

Гельмер (усмiхаючись). Та користi з того було дуже мало.

Нора. Ти знов узявся дражнити мене тим.

Що я могла вдiяти, як зайшов кiт i пороздирав усе на клаптi?

Гельмер. Звичайно, нiчого не могла вдiяти, сердешна моя Норо. Головне, що ти щиро хотiла потiшити нас. Але добре, що та скрута вже минула.

Нора. Так, просто чудово!

Гельмер. Не треба вже буде нi менi сидiти самому й нудитися, нi тобi натужувати своi милi оченята i трудити тендiтнi ручки.

Нора (плеще в долонi). Справдi, Торвальде, бiльше не треба буде. О, як радiсно чути такi слова! (Бере його пiд руку.

) Тепер я скажу тобi, як я хочу облаштувати наше помешкання. Тiльки-но скiнчаться свята…

У передпокоi чути дзвiнок.

Ох, дзвонять. (Трохи прибирае в кiмнатi.) Хтось, мабуть, прийшов. Шкода.

Гельмер. Якщо хтось у гостi, мене немае вдома.

Служниця (у дверях). Панi, прийшла якась дама.

Нора. То проси ii зайти.

Служниця (до Гельмера). І доктор також.

Гельмер. Вiн пiшов просто до мене?

Служниця. Так, до вас.

Гельмер iде до свого кабiнету.